Сицилієць

— Що за людина цей Ґільяно? — нерішуче спитав він. — Він надто молодий для такої жорстокості, навіть як на сицилійця.

— О ні, він дуже м’який юнак, — заперечив дон Кроче, не зважаючи на сардонічну посмішку міністра й не згадуючи про те, що сам він ніколи не зустрічався з Ґільяно.

Міністр Трецца похитав головою.

— Не думаю, що це можливо. Чоловіка, який убив стількох карабінерів, не можна назвати м’яким юнаком.

То була правда. Дон Кроче подумав, що Ґільяно був особливо необачний в останній рік. Після страти «отця» Додани він пустив усю свою лють на боротьбу з ворогами як у мафії, так і в Римі.

Ґільяно почав надсилати листи до газет, заявляючи, що він править Західною Сицилією, і хай Рим робить, що хоче. А ще — листи, які забороняли карабінерам у містечках Монтелепре, Корлеоне та Монреале патрулювати на вулицях після півночі. Він пояснював це тим, що його людям треба навідуватися до друзів чи рідних і він не хоче, щоб їх заарештовували в ліжках чи стріляли в них, коли вони виходять із дому, так само як і в нього самого, коли він забажає відвідати свою родину в Монтелепре.

Газети друкували ці листи з радісними коментарями. Сальваторе Ґільяно заборонив cassetta? Цей бандит забороняє поліції виконувати її законні обов’язки в містах Сицилії? Яке нахабство. Яка колосальна безсоромність. Цей юнак вважає себе королем Італії? На ілюстраціях були намальовані карабінери, що ховались у провулку Монтелепре, коли велетенська фігура Ґільяно велично ступала на площу.

Звісно, маресьяло Монтелепре міг зробити тільки одне: щовечора він відправляв на вулиці патрулі. Щоночі його гарнізон, який розрісся до сотні чоловіків, був насторожі, охороняв підхід до міста з гір, щоб Ґільяно не мав змоги атакувати.

Але коли він одного разу відправив своїх карабінерів у гори, Ґільяно та п’ятеро його ватажків — Пішотта, Терранова, Пассатемпо, Сільвестро та Андоліні, кожен на чолі загону з п’ятдесяти людей, — влаштували їм засідку. Ґільяно не жалів нікого, шестеро карабінерів убито. Інші втекли з-під нищівного вогню автоматів та гвинтівок.

Рим озброївся проти нього, але саме ця необачність Ґільяно нині могла всім їм прислужитися, якщо тільки дон Кроче зможе переконати цього будяка — міністра юстиції.

— Повірте мені, — мовив він до міністра Трецци, — Ґільяно може нам прислужитися. Я переконаю його оголосити війну соціалістам і комуністам на Сицилії. Він нападатиме на їхні штаб-квартири, стримуватиме їхніх організаторів. Він стане моєю військовою зброєю великого масштабу. А тоді, звісно ж, ми з товаришами зробимо все необхідне з того, що не можна робити публічно.