Вибрані твори. Том II
- Автор: Шоу Бернард
- Год: 2009
- Язык: украинский
- ISBN: 978-966-96882-0-0
- Переводчик: Александр Николаевич Мокровольский
- Жанр: Другая драматургия
Электронная книга - «Вибрані твори. Том II». Краткое содержание книги:
Дочка. Не смійте чіпати мене!
Мати. Ну, Кларочко, прошу тебе! (Дочка на відповідь сердито знизує плечима й погордо відходить геть). Ми були б такі вдячні вам, пане, коли б ви знайшли для нас таксі! (Записувач дістає з кишені свистка). Ой, спасибі вам! (Відходить до дочки).
Записувач пронизливо свистить.
Саркастичний. Бачите? Так я й знав: він просто перевдягнений поліцай!
Перехожий. То не поліційний свисток — то свисток спортивний.
Квіткарка (все ще поглинута своїми ображеними почуттями). Він не має права зазіхати на мою рипутацію. Мені своя рипутація так само дорога, як і першій-ліпшій леді.
Записувач. Чи ви помітили: вже зо дві хвилини, як дощ припинився?
Перехожий. Таки припинився! Чом би не сказати цього зразу? А то ми витратили стільки часу, слухаючи ваше дурне базікання. (Виходить з-під укриття, прямуючи до Странду).
Саркастичний. А я вам скажу, де ви виросли. Ваш рідний дім — Ан-вел. Вертайтесь до свого притулку, де всі такі мудрі, як ви.
Записувач (послужливо). Не Анвел, а Ганвел.
Саркастичний (зумисне кривляючись, щоб показати, як по-різному вони розмовляють). Спасибі, пане-вчителю! Ха, ха! Зоставайтеся здоровесенькі! (Торкається рукою свого капелюха з підкреслено глузливою шанобливістю і звільна йде геть).
Квіткарка. Отак страхати людей! А якби на нього отак?
Мати. От уже й вигодинилось, Кларо! Ходімо, прогуляймося до автобуса! (Підібравши свої спідниці вище кісточок, квапливо йде в напрямку до Странду).
Дочка. А як же таксі... (Мати її вже не чує). Ох, яка докука! (Сердито йде слідом за матір’ю).
Всі вже досі порозходились, окрім записувача, джентльмена та квіткарки, що сидить, даючи лад кошикові й стиха нарікаючи на лиху свою долю.
Квіткарка. Бідна я дівчинонька! Як та м’ята при дорозі: хто не йде, той скубне.
Джентльмен (вертаючись на попереднє своє місце ліворуч від записувача). Чи можна вас запитати: як це у вас виходить?
Записувач. Сама фонетика, більш нічого. Сама наука про вимову. Це мій фах і моє улюблене захоплення. Щасливий той, хто може зробити зі свого хобі прожиток! От ви можете відрізнити за наріччям, хто з Ірландії, а хто — з Йоркширу. А я визначаю місце кожної людини в межах шести миль. У Лондоні — в межах двох миль, іноді — двох вулиць.
Квіткарка. І стида він не має, нелюд, боягуз!
Джентльмен. А що, цього вам стає на прожиток?
Записувач. О так, ще й на добрий прожиток! Наш вік — вік вискочнів. Скоробагатьки починають у Кентиштауні вісьмома десятками фунтів на рік і незабаром опиняються на Парк-Лейні зі стома тисячами річного прибутку. Хочуть вони позбутися свого Кентиш-тауна і не можуть: видають себе кожнісіньким словом! Я ж можу навчити їх...
Квіткарка. Сікається до бідної дівчини! Не твоє мелеться — не бігай з...
Записувач (вибухає). Особо жіночого роду! Негайно припини це огидне скигління або пошукай собі прихистку десь під іншим храмом!
Квіткарка (з несмілим викликом). Я маю таке саме право буть тут, як і ви!
Записувач. Створіння, що видає такі гнітючі й гидотні звуки, не має права бути хоч би й де — не має права на життя! Затям: ти — людська істота, наділена душею
і божественним даром ясного, виразного слова, а твоя рідна мова — це мова Шекспіра, Мільтона та Біблії, тож не курникай тут, неначе хвора голубиця!
Квіткарка (цілковито приголомшена, втягнувши голову в плечі й спідлоба витріщившись на нього із змішаним почуттям зачудування й протесту). Ах-ах-ах-о-о-о-у!
Записувач (знов вихопивши записника з кишені). Господи! Що за звук! (Записує, тоді випростує руку з розгорнутим записником і читає, точно відтворюючи її голосівки). Ах-ах-ах-о-о-о-у!
Квіткарка (розсмішена його лицедійством, сміється мимоволі). А хай йому!
Записувач. Бачите оцю істоту з її вуличною англійщиною? Таж оця англійщина не дасть їй виповзти з канави, поки її й віку. Так от, пане, за три місяці я провів би цю дівчину як герцогиню на садовий прийом до якогонебудь посла. Міг би навіть улаштувати її покоївкою в якоїсь леді чи продавщицею в крамниці, а для цього потрібно краще розмовляти по-англійському.
Квіткарка. Про що це ви?
Записувач. А про те саме — ти, розчавлена капустино, ти, ганьбо шляхетної архітектури цих колон, ти, втілена кривдо англійської мови: я міг би зробити з тебе царицю Савську. (До джентльмена). Ви повірите в таке?
Джентльмен. Авжеж, повірю. Я сам вивчаю індійські діалекти і...
Записувач (із жвавим зацікавленням). Справді? А чи знайомі ви з полковником Пікерінґом, автором «Санскритського розмовника»?
Джентльмен. Я ж і є полковник Пікерінґ. А ви хто?
Записувач. Генрі Гіґінс, автор «Універсальної абетки» Гіґінса.
Джентльмен (з ентузіазмом). Я ж приїхав з Індії, аби познайомитися з вами!
Гіґінс. А я збирався в Індію, аби з вами познайомитися!
Пікерінґ. Де ви мешкаєте?
Гіґінс. Вімпол-стріт, 27А. Приходьте до мене завтра.
Пікерінґ. Я зупинився в «Карлтоні». Ходімо зараз зі мною та й погомонімо трохи за вечерею.
Гіґінс. А й справді!
Квіткарка (до Пікерінґа, коли той проходить повз неї). Купіть квіточку, ласкавий пане! Мені ж нічим заплатити за квартиру.
Пікерінґ. У мене справді немає дрібних грошей. Перепрошую. (Іде геть).
Гіґінс (обурений брехливістю дівчини). Брехуха! Ти ж була сказала, що можеш розміняти півкрони.
Квіткарка (скочивши на ноги, у відчаї). Чи ти цвяхами начинений, ти, колючка?! (Жбурляючи кошика йому під ноги). Забирай усе це к бісу за шість пенсів!
Годинник на дзвіниці вибиває половину дванадцятої.
Гіґінс (вчуваючи в годинникових бамканнях глас Божий, що докоряє йому за фарисейський брак милосердя до вбогої). Нагадує! (Урочисто підіймає свого капелюха, тоді кидає жменю монет у кошик і йде слідом за Пікерінґом).
Квіткарка (дістаючи з кошика півкрони). Ах-оо-уу! (Дістаючи два флорини). Ааах-оо-уу! (Дістаючи ще кілька монет). Аааааах-оо-уу! (Дістаючи півсоверена). Ааааааааааах-оо-уу!
Фредді (вискакуючи з таксі). Зловив врешті одне! Егей! (До дівчини). Де ті дві дами, що тут стояли?
Квіткарка. Пішли на автобус, коли дощ перестав.
Фредді. І зоставили мене з цим таксі! Прокляття!
Квіткарка (величаючись). Не журіться, юначе! Я поїду на ваших таксях додому. (Не йде, а пливе до машини. Водій відводить руку за спину й міцно тримає дверцята, щоб не впустити її. Цілком розуміючи його недовіру, квіткарка показує водієві жменю грошей). Плата за таксі — дрібничка для мене, Чарлі! (Той осміхається й відчиняє дверцята). Отак! А куди кошика діти?