Гордість і упередження і зомбі
- Автор: Остин Джейн, Грэм-Смит Сет
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Основи
- ISBN: 978-966-500-783-8
- Переводчик: Роксоляна Свято
- Жанр: Юмористическая проза
Электронная книга - «Гордість і упередження і зомбі». Краткое содержание книги:
Так починається «Гордість і упередження і зомбі», розширена версія улюбленого роману Джейн Остін, до якого тепер увійшли цілковито нові епізоди — сцени безжальних зомбівських безчинств. Іще на початку ми дізнаємося, що тихі села Англії охопила загадкова моровиця, внаслідок якої мертві... почали оживати! Тепер у відважної Елізабет Беннет немає вибору: вона мусить порятувати батьківщину від нечисті. Та вже невдовзі від таких шляхетних намірів її відволікає гордовитий і бундючний містер Дарсі. З його появою на читача чекає розкішна комедія характерів, сповнена майстерних словесних поєдинків між двома закоханими, а також не менш брутальних реальних поєдинків на кривавому полі бою. Чи зуміє Елізабет побороти сатанинське поріддя? І чи зможе подолати соціальні упередження, властиві класові дрібноземельних дворян? Сповнений романтики, сердечних мук, сутичок, канібалізму й тисяч трупів на різних стадіях розпаду, роман «Гордість і упередження і зомбі» перетворює шедевр світової літератури на щось таке, що вам справді захочеться прочитати.
ДЖЕЙН ОСТІН — авторка романів «Розум і почуття», «Менсфілд-Парк», «Емма» та інших шедеврів британської літератури.
СЕТ ҐРЕМ-СМІТ колись прослухав курс із англійської літератури. Нині проживає в Лос-Анджелесі.
Сприйнявши всі ці погрози за щиру правду, Кітті розридалася.
— Ну ж бо, любонько, не горюй так, — заспокоїв батько. — Якщо наступні десять років будеш ґречною дівчинкою, то я перегляну ці правила.
Розділ 49
ЗА ДВА ДНІ ПІСЛЯ ПОВЕРНЕННЯ містера Беннета Джейн і Елізабет вистежували оленів за домом, коли побачили, що до них прямує управителька. Думаючи, що вона прийшла доповісти про новий напад блювоти у матінки, вони рушили їй назустріч. Але натомість вона сказала:
— Пробачте, що заважаю тренуватися, проте, здається, з міста прийшли добрі новини, тож я взяла на себе сміливість вас покликати.
— Про що ви, Гілл? З міста не було звісток.
— Люба пані! — вражено вигукнула місіс Гілл. — Чи ж ви не чули, що від містера Ґардінера прийшов терміновий лист? Господар отримав його півгодини тому.
Не гаючи ані миті, дівчата помчали додому. Вони бігцем перетнули передпокій і увірвалися до маленької вітальні, а звідти — до бібліотеки, але батька ніде не було. Вони вже збиралися бігти нагору до матері, коли їм назустріч вийшов дворецький:
— Якщо ви господаря шукаєте, то він пішов у додзьо.
Вони ще раз промчали вітальню й метнулися через моріжок услід батькові, який цілеспрямовано простував до скромного додзьо.
Наздогнавши його, Елізабет вигукнула:
— Таточку, є новини? Що пише містер Ґардінер?
— О так, я отримав від нього листа з терміновою поштою.
— І які ж новини — погані чи добрі?
— Що ж тут може бути доброго? — спитав він, виймаючи листа з кишені. — Та, може, вам і цікаво буде його прочитати.
Елізабет нетерпляче його підхопила. Тим часом її наздогнала і Джейн. — Читайте уголос, — сказав батько, — бо я й сам до ладу не втямив, що це таке.
Шостий східний сектор, понеділок 2-ге серпня
МІЙ ЛЮБИЙ БРАТЕ,
Нарешті маю новини про долю небоги — сподіваюся, Вас вони теж трохи втішать. Незабаром по тому, як Ви полишили місто в суботу, мені пощастило довідатися, в якій частині Лондона вони переховуються. Деталей не звірятиму паперові — досить буде і знаття, що їх знайдено. Я їх бачив...
— Отже, як я і сподівалася, вони побралися! — вигукнула Джейн. Але Елізабет читала далі:
Я їх бачив. Вони не побралися, та й не схоже, щоб у них були такі наміри, проте маю втіху повідомити, що думки містера Вікгема з цього приводу нещодавно стрімко змінилися і тепер він рветься до вівтаря. Щоправда, він у жалюгідному стані — екіпаж, яким вони їхали, перекинувся, і тепер він прикутий до ліжка, не здатний поворухнути членами і не владний над випорожненням. Боюся, лікарі схиляються до думки, що так він проведе решту свого життя. Вони зітхнуть із полегкістю, коли довідаються, що за ним доглядатиме вірна дружина, доки смерть не розлучить їх. Він не зазіхає на п’ять тисяч фунтів, які Ви пропонуєте їй у посаг, і просить лише п’ять фунтів щорічно на підгузки.
Я радо погодився на ці умови від Вашого імені. Надішлю цього листа терміновою поштою, щоб чимшвидше отримати відповідь. Якщо, як я сподіваюся, Ви дасте мені право діяти від Вашого імені, то не буде ані найменшої потреби Вам знову приїздити до міста — лишайтеся собі спокійно в Лонґборні. На мою сумлінність можете покластися. Надішліть мені відповідь за першої ж змоги, і то якнайдетальнішу. Ми постановили запросити священика до Вікгемового ліжка, адже перевозити його небезпечно. Лідія сьогодні нас навідала. Я напишу знову, щойно з’ясуємо щось іще.
Щиро ваш тощо тощо
ЕДВ. ҐАРДІНЕР
— Очам не вірю! — вигукнула Елізабет, дочитавши. — Невже вони поберуться?
— То Вікгем не такий покидьок, як ми думали! А лишитися калікою — така жорстока доля! — сказала її сестра. — Любий батечку, я вас вітаю.
— Ви вже відповіли на листа? — спитала Елізабет.
— Ні, але це треба зробити чимшвидше.
— Милий наш таточку, — сказала вона, — вертаймося, відпишіть їм негайно. За таких обставин кожна мить має значення.
— Дозвольте мені написати від вашого імені, — запропонувала Джейн, — якщо ця справа вам така прикра.
— Вона справді прикра, — погодився з нею батько, — але це мій обов’язок.
Відтак він повернувся в дім разом із ними.
— Дозвольте спитати, — звернулася до нього Елізабет, — ви збираєтеся пристати на запропоновані умови?
— Як же не пристати? Мені аж соромно, що він так мало просить!