Українська народна сатира і гумор

Автор:
Год: 1959
Язык: украинский
Год: Книжково-журнальне видавництво
Жанр: Анекдоты

Электронная книга - «Українська народна сатира і гумор». Краткое содержание книги:

Перейти на страницу:

Та ярмо трісло, та гей

ЧАСТУШКИ І КОЛОМИЙКИ

Каже Гітлер Ріббентропу: — Завоюєм всю Європу. А Європа їм в отвіт: — Ой не буде левом кіт.

Антонеску, фюрер, дуче На Карпатську лізуть кручу, А із пекла їм чорти Простягли свої хвости.

Кричить фашист — караул! Вночі дружок утонув. Не в річці, не в озері, А в дворі в колодязі. Що у нашому селі Дружно в колективі: Навіть старі жінки з кіллям Фріців молотили.

Тікай швидше, Антонеску, Тікай хоч на лижах; Як доженуть партизани, То дадуть по крижах.

Привезли фашисти пана — Пан для нас — як той хомут. Заявились партизани — Пану їхньому «капут».

Кряче ворон на осиці, Виє пес на мості; Де не глянеш — на Вкраїні Скрізь фашистів кості.

Дон, Дніпро, і Буг, і Прут... Ох, і пруть фашисти, пруть! Скільки їм не перти — Не втекти од смерті.

Жити хочеш, клятий кате? — Не дамо й години. Все рівно кістками ляжеш Під самим Берліном.

Ходить Гітлер коло броду Та шукає переходу; На прохід не попав, — Як собака, пропав.

З чемоданами, узлами, А не з автоматами, Фрічаки уже з Берліна Закивали п'ятами.

Скалить Гітлер зуби-кості, Бачте, як він озвірів! Як піткнеться до нас в гості — Зостанеться без зубів.

Гітлер Геббельса спитав: «Де тепер наш східний вал?» Промовля Геббельс сльозами: «Вал той котиться за нами».

Вийшов німець в дальню путь, Бачив переправу, Чи то вліво драпонуть, Чи тікать направо.

Біжить фашист через гору, Комарі літають, Він тікає та кричить: «Рус бомби скидає!»

Гітлер булки захотів З нашої пшениці, Замість булки ми дали Фюреру по пиці.

Заспівали гітлерівці Жалібної пісні, Щ|о прийдеться їм глотати Сухарики прісні.

Їхав Гітлер в дальню путь Та й наткнувся на капут — Ні прикмети, ні слідів, Щоб на світі не чадів.

Сухий дуб, сухий дуб, Сухая гілляка, Згинув Гітлер окаянний, Як рудий собака.

ЦІЛА ЧЕРЕДА

Забрали німці чуть не всю худобу у селян. І все їм мало, все питають та допитуються:

— Чи у вас ще багато скотини?

— Та є ще досить,— з серцем відповідають дядьки.— У нас староста така скотина породиста, що кращої й не знайдеш. А як з поліцаями — так ще ціла череда буде.

ПАРТИЗАНИ

Недалеко від міста Бердянська, на березі степової річки Обіточної розкинулося велике село Партизани.

Ось що трапилося в цьому селі в роки Вітчизняної війни. У вересні 1943 року фашистські війська під натиском Радянської Армії тікали з приазовських степів. Одного разу в село заскочила машина з фашистськими розбійниками. Вони хотіли пограбувати колгоспників.

Фашисти зупинилися серед села. Кругом ні душі, лише на загаті сидів дідок Оксентій. Такий собі маленький, глухуватий і підсліпуватий дідок.

— Ей, ти! — закричали на дідка фашисти.

Дідок почув і сміливо підійшов до машини.

— Кажи, як село називається? — запитав перекладач.

— Га, що?!

— Село як зветься? Застрелю! — загорланив перекладач.

— Ага, село. Партизани, Партизани зветься,— сказав дідок.

— Партизани?.. Партизани?..— заверещали на машині фашисти. Загурчала машина, і лише курява піднялася на вигоні.

Бачте, як добре, коли село гарну назву має!

ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ

Високі в СРСР пороги на фашистські ноги.

Не чіпайте нас, фашисти кляті, бо не будете знати, куди й тікати.

Кому нашої землі схочеться, той під нею скорчиться.

Перейти на страницу:

Сюжет

Атмосфера

Главный герой

Общее впечатление

Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)

Не работает?