Габрієла [на украинском языке]

Фазендейро почухав розкошлану чуприну.

— Я приїхав сюди продати какао, сеньйоре Мундіньйо, я його вигідно продав і задоволений. Задоволений також розмовою з вами, тепер мені відомі ваші плани,— він пильно дивився на експортера.— За Раміро я голосую добрих двадцять років, хоча в часи боротьби за землю мені його допомога не знадобилася. Коли я приїхав у Ріо-до-Брасо, там ще нікого не було, ті, що з'явилися пізніше, були просто дрібними шахраями, і я без сторонньої допомоги впорався з ними. Але я звик голосувати за Раміро, він ніколи не завдавав мені прикрощів. Якось мене зачепили, так він став на мій захист.

Мундіньйо хотів щось сказати, але полковник жестом перепинив його:

— Я вам нічого не обіцяю, бо роблю це лише тоді, коли маю твердий намір виконати обіцянку. Але ми ще повернемося до цієї розмови. За це я ручаюсь.

Полковник Брандан відкланявся, залишивши роздратованого експортера наодинці з його жалем за даремне змарнованим часом. Капітанові, що прийшов за кілька хвилин після того, як контору залишив повновладний господар Ріо-до-Брасо, Мундіньйо сказав:

— Старий бевзь хоче одружити мене з внучкою Раміро Бастоса. Я змарнував час.

«Нічого не обіцяю, але ми ще повернемося до цієї розмови»,— передражнив Мундіньйо співучу вимову фазендейро.

— Сказав, що повернеться? Гарна ознака! — зрадів Капітан.— Ви, мій любий, ще це знаєте наших полковників. Що ж до Алтіно Брандана — то його не знаєте зовсім. Він не з тих людей, що зупиняються на півдорозі. Він би так вам і сказав без зайвої балаканини, що буде проти вас, якби ваші слова не справили на нього певного враження. А коли він нас підтримає...

В «Папеларіа Модело» розмова продовжувалась. Кловіс Коста турбувався все більше: була вже п'ята година, а газетярі з «Діаріо де Ільєус» не з'являлися:

— Піду в редакцію, довідаюся, що там, чорт забирай, трапилось?

Учениці монастирської школи, а серед них і Малвіна, перебили чоловічу розмову. Вони прийшли переглянути книги «Рожевої бібліотеки». Жоан Фулженсіо обслуговував їх. Малвіна кинула погляд на полицю з книгами і почала гортати романи Еси[61] і Алуїзіо Азеведо[62]. Ірасема підійшла до неї і сказала з лукавою посмішкою:

— У нас дома є «Злочин отця Амаро». Я хотіла почитати, але брат забрав і сказав, що такі книги не для дівчини...— Брат Ірасеми був студентом медичного факультету в Баїйї.

— А чому це він може читати, а ти ні? — В очах Малвіни загорівся непокірний вогник.

— Сеньйоре Жоане, у вас є «Злочин отця Амаро»?

— Є. Хочете взяти? Цікавий роман.

— Так, сеньйоре. Скільки він коштує?

Ірасему здивувала сміливість подруги:

— Ти купуєш цю книгу? Подумай лишень, що можуть сказати!..