Зарубіжний детектив
- Автор: Кристи Агата, Стаут Рекс
- Год: 1983
- Язык: украинский
- Год: «Молодь»
- Переводчик: Володимир Мусієнко
- Жанр: Классические детективы
Электронная книга - «Зарубіжний детектив». Краткое содержание книги:
У романі Р. Стаута розкриваються незаконні методи діяльності ФБР, що тероризує американських громадян, викривається міф про горезвісну «свободу особи» в США.
Про злочинний світ мафії, до якого причетні посадовці урядових установ Італії, розповідається в гостро викривальному творі Л. Шаша.
У романі А. Крісті простежується, як загальна гнітюча атмосфера життя в англійському провінційному містечку стає грунтом для кривавих злочинів.
Того ж таки вечора в Лаурани відбулася розмова з Розелло, після якої його невиразне передчуття перейшло у певність.
Навіть не привітавшись, Розелло спитав одразу:
— Ну, яке враження справив на тебе наш депутат? — і посміхнувся з гордістю й поблажливим співчуттям.
Лаурана відповів ухильно.
— Він гідний своєї слави, — сказав.
— Я радий, що ти склав собі про нього таку думку. Це справжній світоч науки, людина надзвичайного інтелекту. Побачиш, рано чи пізно його зроблять міністром.
— Міністром внутрішньої безпеки, — сказав Лаурана, і в тоні його голосу несамохіть пробилися нотки іронії.
— Чому внутрішньої безпеки? — підозріливо спитав Розелло.
— А куди ж би ти поставив людину такого розуму? Керувати туризмом?
— Треба, звісно, щоб у Римі зрозуміли, з ким мають справу, і доручили йому справді важливе міністерство, ключове міністерство.
— Вони зрозуміють, — запевнив Лаурана.
— Будемо сподіватись… Бо це великий гріх, що така людина, як він, не має змоги служити батьківщині відповідно до своїх здібностей, та ще й у такий напружений момент нашого політичного життя, нашої історії.
— Проте, як не помиляюсь, він політик правої орієнтації. А за нинішніх часів усе явно зміщується вліво…
— Праві погляди нашого депутата, коли хочеш знати, лівіші, ніж у найлівіших китайців. До чого тут праві, до чого ліві? Для нього такі розмежування не становлять сенсу.
— Було приємно з ним познайомитися, — сказав Лаурана. І докинув, наче мимохідь: — А хто отой синьйор, що супроводжував депутата?
— Він з Монтальмо, славний чолов'яга. — Та нараз Розелло весь напружився і окинув співрозмовника пильним холодним поглядом: — А чого ти про нього запитуєш?
— Просто так… Він здався мені цікавим суб'єктом.
— Авжеж, він справді цікавий суб'єкт, — підтвердив адвокат, і в тоні його голосу прозвучала прихована погроза.
Лаурапа відчув, як мурашки страху пробігли в нього по спині. Він поквапився перевести розмову на депутата.
— А депутат Абелло цілком згоден з тактикою, що її тепер дотримується ваша партія? — спитав він.
— Чому б і ні? Цілих двадцять років ми мали підтримку в правих, а нині настав час здобути голоси й лівих. Від цього наші погляди не зміняться.
— А як же китайці?
— До чого тут китайці?
— Хіба ти не сказав, що депутат Абелло лівіший від найлівіших китайців…
— Отакі ви й є, комуністи. З однієї фрази зсукуєте мотузку, з мотузки робите зашморг і вішаєте людину. Я просто так сказав, що він лівіший за китайців. Як тобі так хочеться, я скажу, що він правіший за генерала Франко. Депутат Абелло — людина надзвичайна, і його погляди такі глибокі, що цей безглуздий поділ на «правих» і «лівих» для нього не становить сенсу — я тобі вже казав… Але даруй мені, про це поговоримо іншого разу. В мене справи, я маю йти додому.
І Розелло пішов, похмурий, як ніч, навіть не попрощавшись. Та вже через півгодини він повернувся цілковито змінений: веселий, приязний, схильний до жартів. Проте Лаурана відчув у ньому напругу, неспокій, а може, й страх, що невтримно штовхали цього чоловіка на вогонь. «Наче метелик «мертва голова», — подумав учитель. Образ, запозичений з роману Достоєвського «Злочин і кара», за професійною звичкою поєднався з мотивами віршів Гоццано й Монтале[19].
А Розелло тим часом знов і знов намагався повернути розмову на того славного чоловіка з Монтальмо, про якого запитував Лаурана. Мовляв, він, власне, і не з Монтальмо, найімовірніше він проживає в районному центрі, а я сказав, що він з Монтальмо, бо одного разу з тих двох випадків, коли ми з ним зустрічалися, я бачив його в Монтальмо; а славним чолов'ягою я назвав його зі слів депутата Абелло — той завжди відгукувався про нього як про славного чоловіка, відданого, надійного. Отак зрештою Розелло й обпалив крильця у вогні підозрінь Лаурани. Вчителю стало майже шкода його.
Назавтра пополудні Лаурана сів на рейсовий автобус до Монтальмо. В тому містечку жив один його університетський товариш, який уже не раз запрошував колишнього однокурсника до себе, обіцяючи показати розкопки, де останнім часом було знайдено багато цікавих речей з життя й побуту стародавньої Сіцілії.
19
Гоццано Гвіде (1883–1916) — італійський поет і казкар; Монтале Еудженіо (1896–1981) — відомий італійський поет.