Ті, що співають у терні [The Thorn Birds - uk]

Так з’явився возик. Бо ніхто не забажав нести на плечах останки Мері Карсон до склепу. І ніхто не пожалкував, коли двері склепу зачинили за нею, — і нарешті з’явилася змога знову нормально дихати.

Поки учасники траурної церемонії набилися в їдальню, щоб поїсти, або принаймні зробити вигляд, що вони їдять, Гаррі Гоу повів Педді, його родину, отця Ральфа, місіс Сміт та двох служниць до вітальні. Ніхто з гостей не збирався їхати додому, і тому вдавали, що зайняті поглинанням харчів; насправді ж всім хотілося на власні очі побачити, який вигляд матиме Педді після того, як правник зачитає заповіт. Слід було віддати належне йому та його родині: під час похорон вони не поводилися як люди, свідомі свого високого статусу. Педді, незмінно добросердий, плакав за своєю сестрою, а Фіона, як і завжди, мала такий вигляд, наче їй байдуже, що з нею буде.

— Педді, я хочу, щоби ви опротестували цей заповіт у суді, — сказав Гаррі Гоу після того, як зачитав дивовижний документ жорстким і сповненим обурення голосом.

— От же ж сука жорстокосерда! — прокоментувала місіс Сміт; їй подобався священик, але родину Клірі вона любила набагато більше. Бо вони принесли в її життя немовлят та дітлахів.

Але Педді похитав головою.

— Ні, Гаррі! Я не можу. То була її маєтність, чи не так? Тому вона мала повне право робити з нею все, що заманеться. Якщо їй захотілося, щоб це майно дісталося Церкві, то, значить, так їй захотілося. Не буду заперечувати — це стало для мене певним розчаруванням, але я простий чолов’яга, то, може, так воно навіть краще. Не думаю, що мені до вподоби відповідати за володіння такою великою маєтністю, як Дрогеда.

— Ви не все зрозуміли, Педді, — мовив правник повільним і чітким голосом, немов роз’яснював проблему малій нетямущій дитині. — Я маю на увазі не лише Дрогеду. Бо, повірте мені, Дрогеда була найменшою часткою того, що мала заповісти ваша сестра. Повірте мені. Вона є головним акціонером у сотні першокласних компаній, вона є власником сталеплавильних заводів та золотовидобувних шахт, вона володіє компанією «Мікар лімітед» із десятиповерховою офісною будівлею в центрі Сіднея, яка теж належить їй. Ваша сестра вартує більше, аніж хтось іще у всій Австралії! Дивно, але десь місяць тому вона попрохала мене зв’язатися з директорами «Мікар лімітед» у Сіднеї і дізнатися точний обсяг її активів. На момент смерті вашої сестри її статки оцінювалися у суму понад тринадцять мільйонів фунтів.

— Тринадцять мільйонів фунтів! — ошелешено повторив він, наче школяр, який називає відстань від Землі до Сонця як щось абсолютно незбагненне і таке, що не вміщається в голові. — Це вирішує справу, Гаррі. Я не хочу нести відповідальність за такі великі гроші.

— Це не відповідальність, Педді! Невже ви й досі не зрозуміли? Такі гроші піклуються самі за себе і самі себе обслуговують! Вам не доведеться ані вирощувати їх, ані збирати до комори. Є сотні людей, найнятих спеціально для того, щоб піклуватися про ваші гроші замість вас! Опротестуйте цей заповіт, благаю вас, Педді! Я найму для вас найкращих королівських адвокатів[7] і у разі потреби доведу вашу справу аж до Таємної ради.