Науково-практичний коментар Бюджетного кодексу України
- Автор: Ярошенко Ф. О.
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Бюджетного кодексу України». Краткое содержание книги:
Міжбюджетні відносини забезпечують узгодженість складових бюджетної системи, яка досягається організаційно-правовими та фінансовими відносинами між органами державної влади і місцевого самоврядування щодо встановлення та розмежування бюджетних повноважень, фінансових ресурсів, прав, обов’язків та відповідальності в ході бюджетного процесу. Залежно від приводу, відповідно до якого виникають міжбюджетні відносини, вони поділяються на такі види:
1) розмежування видаткових бюджетних повноважень щодо фінансування окремих галузей, програм, об’єктів;
2) розподіл дохідних повноважень щодо окремих видів бюджетних надходжень, зміни ставок, збирання та управління доходами;
3) фінансове вирівнювання бюджетної забезпеченості різних адміністративно-територіальних утворень;
4) визначення та дотримання прав, обов’язків і відповідальності усіх суб’єктів міжбюджетних відносин.
Отже, частина перша ст. 81 встановлює правомірність міжбюджетних відносин, зумовлених об’єктивною реальністю країни та її бюджетної системи, а частина друга цієї статті визначає мету цих відносин – забезпечення відповідності повноважень на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами за бюджетами, та фінансових ресурсів, які мають забезпечувати виконання цих повноважень.
Існуючі диспропорції між різними бюджетами та їх розбалансування усуваються внаслідок унітарності бюджетної системи України засобами механізму бюджетного вирівнювання ступеня фінансової забезпеченості шляхом бюджетного регулювання.
Бюджетне регулювання здійснює перерозподільні процеси бюджетних коштів усередині бюджетної системи шляхом вилучення частини коштів у економічно більш розвинених і фінансово забезпечених територій (як надлишку понад їх потребу щодо визначених їм повноважень), та передачу їх територіям з недостатнім рівнем розвитку економіки та бюджетної забезпеченості фінансування повноважень за рахунок власних доходів.
Балансування неповністю забезпечених власними доходами бюджетів досягається шляхом надання їм додаткових коштів, одержаних від державних зборів у більш розвинених територіях, що передаються іншим бюджетам у вигляді трансфертів. Цим досягається вирівнювання ступеня фінансової забезпеченості всіх бюджетів. Загалом бюджетне регулювання становить систему взаємозв’язаних методів, способів, правових норм формування, розподілу, перерозподілу бюджетних ресурсів країни для збалансування інтересів суспільства і громадян у процесі економічного та соціального розвитку.
Стаття 82. Види видатків бюджетів
1. Видатки бюджетів поділяються на:
1) видатки на забезпечення конституційного ладу, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, а також інші передбачені цим Кодексом видатки, які не можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню;
2) видатки, які визначаються функціями держави і можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх виконання на основі принципу субсидіарності;
3) видатки на реалізацію прав та обов’язків Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, які мають місцевий характер і визначені законами України.
Статтею встановлено поділ бюджетних видатків на три категорії залежно від їх функціонального призначення.
Перша категорія бюджетних видатків спрямована на реалізацію загальнонаціональних інтересів (забезпечення конституційного ладу, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, а також на інші потреби, віднесені до загальнонаціонального рангу як такі, що не можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню. Ці видатки мають забезпечувати виконання загальнодержавних функцій, у зв’язку з чим вони належать до компетенції державних органів влади, визначених Конституцією України. До них відносяться законодавчі органи, судові органи та органи державної виконавчої влади – міністерства та відомства, установи та організації.
Тобто видатки, віднесені до першої категорії, є власне державними, призначеними для виконання безпосередніх функцій і повноважень держави. Вони становлять видатки Державного бюджету України.
Друга категорія бюджетних видатків також визначається функціями держави, але в межах тих повноважень, які можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню на основі принципу субсидіарності з метою забезпечення найбільш ефективного їх виконання. Компетенція місцевих бюджетів на виконання переданих їм державних повноважень регламентована ст. 119 і 143 Конституції України та ст. 25-38 і 42-44 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» і ст. 13-14 і 17-29 Закону України «Про місцеві державні адміністрації». При цьому держава зобов’язана одночасно із передачею повноважень передати і кошти на їх виконання в повному обсязі за рахунок Державного бюджету України.
Третя категорія бюджетних видатків виокремлюється на функціональній основі використання їх виключно на виконання прав і обов’язків Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, які мають місцевий характер. Вони регламентовані положеннями ст. 140, 142-144 Конституції України та в ст. 25-38 і 42-44 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 13-14 і 17-29 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (див. рис. 4.2).
Стаття 83. Джерела здійснення видатків бюджетів
1. Видатки, визначені пунктом 1 частини першої статті 82 цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.
2. Видатки, визначені пунктами 2 і 3 частини першої статті 82 цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів, у тому числі трансфертів з Державного бюджету України.
Видатки, що здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов’язані з виконанням найважливіших функцій держави, визначених Конституцією України щодо забезпечення конституційного ладу, суверенітету і територіальної цілісності та недоторканності України, незалежного судочинства, економічної та інформаційної безпеки, а також інших функцій, які не можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню.
У п. 2 ст. 82 Кодексу виділяються видатки, які визначаються функціями держави і можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню. Частиною 7 ст. 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачений поділ видатків місцевих бюджетів на дві частини: видатки, пов'язані з виконанням власних повноважень місцевого самоврядування, і видатки, пов'язані з виконанням делегованих законом повноважень органів виконавчої влади. Видатки, пов’язані з виконанням делегованих законом повноважень органів виконавчої влади, визначених ст. 119 Конституції України, 25-38 та 42-44 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», 13-14 та 17-29 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом надання трансфертів із державного бюджету або шляхом віднесення до місцевого бюджету окремих загальнодержавних податків, зборів (обов’язкових платежів) у встановленому законом порядку.
У п. 3 ст. 82 цього Кодексу окремо виділяються видатки на реалізацію прав та обов’язків Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, які мають місцевий характер, – видатки, пов’язані з виконанням власних повноважень місцевого самоврядування. Ці видатки здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів.