Місто біля моря

— З ким маю честь? — сказав він, подаючи мені зморшкувату руку.

— Василь Манджура, — відрекомендувався я.

— Це наш новий сусід, татусю. Я тобі одного разу говорила, що у Агнії Трохимівни оселилися нові квартиранти. Це один з них. Прошу любити і шанувати. Запеклий суперечник!

— Приємно зустрічати молодих людей, яким властива жадоба суперечки. Своєю культурою стародавня Греція мас завдячувати високо розвинутому мистецтву суперечок. У них народжувалось багато живих і понині істин. — І, пропонуючи мені: — Сідайте, Василю… — Інженер вказав на стілець.

— Мироновичу! — підказав я сідаючи. І зразу ж присунувся ближче до масивного столу.

— А знаєш, що у нас на вечерю сьогодні, дочко? Раки! Уяви собі, ціле відро раків мені Кузьма привіз із Олексіївни! Я вже Дашу за пивом послав.

— Тато — пристрасний ракоїд, — пояснила Ліка. — Він часто домовляється з провідниками поїздів, і ті йому з-під самого Катеринослава раків привозять.

Інженер подивився на мене дуже пильно і сказав:

— Ти розважай гостя, Ліко, а я піду варити цих звірів. — І вийшов на кухню.

— Зараз тато буде священнодійствувати! Він їх якось особливо варить: з кмином, з лавровим листом, з петрушкою. Для нього варіння раків — особливе задоволення. Навіть коли мама вдома, і то він їй не довіряє цей процес. Мама ще гостює у дядька в Гуляйполі. Як поїхала на Великдень, так і не поверталась… Хочете, я вам покажу моє гніздечко? — торохтіла Ліка.

Обізвався грибом — лізь у кіш. Зайшов у цей дім — треба підкорятися бажанням хазяйки.

Ми зайшли з Лікою в маленьку кімнату з вікнами в сад. Кімната була геть уся завішана персидськими килимами. На одному з килимів була повішена іконка богоматері, і перед нею, звисаючи на мідному угольничку, горіла лампадка гранованого червоного скла. «Ого, релігійна до того ж!» — подумав я.

Анжеліка повернула вимикач і запалила верхнє світло. В кімнаті стало дуже видно. Смуги світла, вирвавшися з двох вікон у сад, вихопили з темряви частину клумби і посипану пісочком стежку, облямовану битою черепицею.

— І оце тут ви розмовляєте з вашими феями? — спитав я усміхаючись.

— Так. Тут я звіряю свої душевні таємниці моїй добрій сірій принцесі, вивчаю гороскопи великих людей… До речі, Василю, в якому ви місяці народилися?

Не підозріваючи пастки, я сказав спокійно:

— У квітні. А що?

— У квітні? Під знаком Барана?

— Якого барана?.. — протягом сказав я, не приховуючи досади.

— Нема чого ображатися! Баран — знак перебування Сонця. Сідайте сюди і слухайте. Я прочитаю зараз вам усе, що стосується вашої особи.