Одиничні злочині: поняття, види, кваліфікація
- Автор: Зінченко Ірина Олександрівна, Тютюгін Володимир Ілліч
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: ФІНН
- ISBN: 978-966-8030-47-5
- Жанр: право
Электронная книга - «Одиничні злочині: поняття, види, кваліфікація». Краткое содержание книги:
В окремих розділах монографії розглядаються питання про визначення обставин, що виключають одиничний злочин у структурі множинності злочинів, а також з'ясовується місце одиничного злочину в системі інституту множинності злочинів.
Робота розрахована на суддів, працівників прокуратури, юстиції, органів внутрішніх справ, науковців, викладачів, аспірантів та студентів юридичних навчальних закладів. Корисною вона буде і для всіх тих, хто цікавиться питаннями кримінального права та практикою його застосування.
6. Інститут множинності злочинів є комплексним і складається із трьох субінститутів, сукупності злочинів, повторності злочинів, рецидиву та окремих норм, що визначають ознаки продовжуваного злочину та сукупності вироків. Вважаємо, що існуюча система норм інституту множинності злочинів потребує вдосконалення за рахунок доповнення її субінститутом одиничного злочину. На наш погляд, це забезпечить всебічне правове регулювання всіх випадків вчинення особою декількох злочинних діянь і підвищить ефективність чинного кримінального законодавства.
Додатки
І. Судова практика з питань кваліфікації одиничних злочинів та їх відмежування від множинності злочинів
За кожним окремим пунктом ст. 93 КК покарання не призначається, а пред'явлене обвинувачення за декількома пунктами цієї етапі може враховуватись як наявність декількох обставин, що обтяжують відповідальність за умисне вбивство
Ухвала судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 9 жовтня 1997р. // ВВСУ. — 1998. — № 3. — С. 36-37
Вчинення умисного вбивства двох або більше осіб кваліфікується за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК тоді, коли позбавлення життя кількох осіб охоплювалося єдиним умислом винної особи і здійснювалося в одному місці без значного розриву у часі.
Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 26 серпня 2003 р. // ВВСУ. — 2004. — № 1. — С 13-14
Вироки судів держав СНД не тягнуть правових наслідків, передбачених статтями 9 і 71 КК України, при засудженні особи на території України, оскільки відповідно до Закону України від 3 березня 1998 р. «Про ратифікацію Протоколу до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» Україна не взяла на себе зобов'язання визнавати і враховувати такі вироки.
Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 12 лютого 2004 р. // ВВСУ — 2004. — №e 5. — С. 19-20.
Якщо особа раніше вчинила умисне вбивство, відповідальність за яке передбачена статтями 116-118 КК України (статтями 95-97 КК України 1960 р.), і знову вчинила умисне вбивство, її дії не можуть кваліфікуватися за п. 13 ч. 2 ст. 115 цього Кодексу (п. «з» ст. 93 КК України 1960 р.)
Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 5 вересня 2002 р. // РВСУ. — 2004. — С. 117-119.
Вчинення особою щодо різних потерпілих двох або більше тотожних діянь, не об'єднаних єдиним злочинним наміром, слід розглядати як повторність злочинів. У такому випадку складання сум заподіяної кожному потерпілому шкоди виключається
Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 19 жовтня 2004 р. // РВСУ. — 2005. — Вип. 1(10). — С. 90-92
Повторність як кваліфікуюча ознака виключається, якщо судимість особи за попередній злочин знята або погашена в установленому законом порядку
Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 11 листопада 2004 р. // РВСУ. — 2005. — Вип. 1(10). — С. 92-93
Посилання прокурора у касаційному поданні на необхідність приєднання до покарання, призначеного за новим вироком, невідбутої частини покарання за вироком суду Республіки Білорусь, визнано необґрунтованим
Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 12 лютого 2004 року // Судова практика Верховного Суду України у кримінальних справах. Офіц вид. — К, 2006. — С. 114-116
Відповідно до вимог Закону України від 3 березня 1998 р. «Про ратифікацію Протоколу до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» Україна не взяла на себе зобов'язань визнавати та враховувати вироки, винесені судами Договірних Сторін, при вирішенні питання про встановлення факту вчинення злочину повторно
Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 25 листопада 2004 року // Судова практика Верховного Суду України у кримінальних справах. Офіц. вид. — К. 2006. — С. 116-118