Посібник зі статті 5 Конвенції: Право на свободу та особисту недоторканність
- Автор:
- Язык: украинский
- Жанр: право
Электронная книга - «Посібник зі статті 5 Конвенції: Право на свободу та особисту недоторканність». Краткое содержание книги:
Цей переклад опублікований за домовленістю з Радою Європи та Європейським судом з прав людини і є виключною відповідальністю юридичної фірми ILF (перекладача).
4) Значення апеляційного провадження
45. Тримання під вартою, в принципі, буде законним, якщо воно здійснюється відповідно до судової постанови. Якщо у подальшому виявляється, що суддя, ухвалюючи постанову, невірно застосував національне право , це не обов'язково ретроспективно вплине на чинність періоду, який особа провела в місці позбавлення свободи. Конвенційні органи у Страсбурзі постійно відмовляються задовольняти скарги, які подаються засудженими в кримінальному порядку особами, коли заявники посилаються на те, що обвинувальні вироки в їхніх справах або призначені міри покарання були визнані національними апеляційними судами такими, що спирались на фактичні або ж правові помилки (Benham v. the United Kingdom (Бенхем проти Сполученого Королівства), § 42). Проте ув’язнення після засудження є незаконним у разі, якщо воно не має підстав відповідно до внутрішнього права або є свавільним (Tsirlis andKouloumpas v. Greece (Цирліс та Кулумпас проти Греції), § 62).
Б. Позбавлення волі за невиконання судового рішення або юридичного обов’язку
«законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов’язку, встановленого законом;»
1) Невиконання судового рішення
46. Формулювання першої частини статті 5 § 1 (б) передбачає, що заарештована або затримана особа мала можливість виконати припис суду та не зробила цього (Beiere v. Latvia (Бейере проти Латвії), § 49).
47. Жодну особу не може бути притягнуто до відповідальності за невиконання судового припису, якщо її не було повідомлено про нього (там само, § 50).
48. Національні органи влади повинні встановити справедливу рівновагу між важливістю забезпечення дотримання законного припису суду в демократичному суспільстві та необхідністю поважати право на свободу. Слід враховувати такі фактори як мета припису, можливість його виконання, та строк тримання під вартою. Питання про пропорційність набуває особливого значення в загальній системі обставин (Gatt v. Malta (Гатт проти Мальти), § 40).
49. Конвенційні інститути мають практику застосування першої частини статті 5 § 1 (б) в справах, що стосуються, наприклад, несплати судового штрафу (див. Airey v. Ireland (Ейрі проти Ірландії), рішення Комісії), відмови у проходженні медичного обстеження, пов'язаного зі станом психічного здоров'я (X v. Federal Republic of Germany (Х проти ФРН), рішення Комісії від 10 грудня 1975 року), або відмови у здачі аналізу крові за розпорядженням суду (X. v. Austria (Х. проти Австрії), рішення Комісії), порушення обмежень стосовно місця проживання (Freda v. Italy (Фреда проти Італії), рішення Комісії), невиконання рішення про передачу дітей одному з батьків (Paradis v. Germany (Параді проти Німеччини) (ріш.)), невиконання розпоряджень, що мають обов’язкову силу (Steel and Others v. the United Kingdom (Стіл та інші проти Сполученого Королівства)), порушення умов звільнення під заставу (Gatt v. Malta (Гатт проти Мальти), див. вище) і поміщення в психіатричну лікарню (Beiere v. Latvia (Бейере проти Латвії), згадане вище, де рішення про утримання під вартою було визначено, як таке що «не є законним приписом суду»).