Зовнішня історія. Penis. Керівництво з експлуатації

Скульптури античної Греції зображають чоловіків із вражаючими фізичними даними. Вони високі, атлетичні й мають опуклі, добре окреслені м’язи. Тож на перший погляд складається враження, ніби уявлення греків про досконале чоловіче тіло збігається з ідеалом наших днів. Якщо ж вивчити статуї ретельніше, одразу ж впадає у вічі одна суттєва відмінність: статеві органи античних красенів дуже малі, майже непомітні. Вони зображені навіть меншими від середньостатистичних.

Пояснення того, чому малий пеніс сприймався як щось позитивне, знаходимо в грецькій теології. Стародавні греки вшановували різних богів, духів, титанів та інших міфологічних істот, і всі вони брали активну участь у земному житті. З-поміж таких найбільш сумнозвісних істот – сатири, чоловічі духи, які водилися в дикій природі й славилися своїми ненаситними сексуальними апетитами. Сатирів описували по-різному, але найбільш відомим було зображення їх як покручів чоловіка й цапа з ерегованим пенісом. У них бачили дурних, звіроподібних і оманливих створінь – інакше кажучи, цілковиту протилежність ідеалу цивілізованого чоловіка наших днів. Тож малий пеніс був ознакою того, що його носій контролює свої позиви і не дає раптовим імпульсам та прагненню насолоди брати гору.