Розмальована вуаль
- Автор: Моэм Сомерсет Уильям
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-1564-1, 978-617-12-1840-6, 978-617-12-1843-7
- Переводчик: О. Гординчук
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Розмальована вуаль». Краткое содержание книги:
– Я маю вам дещо сказати.
Вона зиркнула на нього й побачила, що його очі сповнювала болісна тривога. Він говорив напруженим, низьким і не зовсім рівним голосом. Перш ніж вона встигла замислитися над тим, що означала його схвильованість, він знову заговорив:
– Я хотів запитати, чи вийдете ви за мене заміж.
– Ви мене приголомшили, – відповіла вона, так здивувавшись, що подивилася просто на нього.
– Хіба ви не знали, що я шалено у вас закоханий?
– Ви це ніяк не виказували.
– Я дуже несміливий і невмілий. Мені завжди важче висловити ті почуття, які я маю, ніж ті, які – ні.
Її серце почало битися трохи швидше. Їй освідчувалися вже не раз, але завжди весело або сентиментально, й вона відповідала в тон. Але ніколи ніхто не просив у неї руки так неочікувано й водночас на диво печально.
– Це дуже люб’язно з вашого боку, – відповіла вона з сумнівом.
– Я покохав вас, коли вперше побачив. Я давно хотів вам освідчитися, та все ніяк не міг себе примусити.
– Не певна, що мені варто про це знати, – підсміхнулася Кітті.
Вона була рада мати нагоду трохи посміятися, бо того погожого, сонячного дня, здавалося, над ними згустилися хмари. Він похмуро насупився.
– Ви розумієте, що я маю на увазі. Я не хотів втрачати надії. Але тепер ви поїдете за місто, а восени я мушу повернутися в Китай.
– Я ніколи не думала про вас у цьому сенсі, – відказала вона безпорадно.
Він більше нічого не додав, тільки похмуро дивився на траву. Дуже незрозумілий чоловік. Але тепер, коли він освідчився, у неї з’явилося якесь дивне відчуття, що такої любові вона ще не зустрічала. Це трохи налякало, але й сповнило радості. Його незворушність її аж наче вражала.
– Ви мусите дати мені час подумати.
Він і далі сидів мовчки. Не ворушився. Він що, збирається тримати її тут, доки вона вирішить?! Який абсурд. Вона має обговорити це з матір’ю. Їй треба було підвестися, коли говорила. Кітті почекала, думаючи, що він відповість, а тепер, неясно чому, їй було важко зрушити з місця. Вона не дивилася на нього, але замислилася про його зовнішність. Вона ніколи не уявляла себе заміжньою за чоловіком, так ненабагато вищим за себе. Коли сидиш поруч нього, бачиш, які правильні в нього риси і яке холодне обличчя. Що дивно, коли згадати про пристрасті, які бушують у його серці.
– Я вас не знаю, я вас взагалі не знаю, – мовила вона боязко.
Він глянув на неї, й вона мимоволі перевела на нього погляд. У його очах з’явилася раніше не бачена ніжність, але й мольба, як у побитого собаки, й це її трохи розсердило.
– При ближчому знайомстві я справляю ліпше враження, – промовив він.
– Видно, ви дуже сором’язливий, так?
Так дивно їй точно ще ніхто не освідчувався. І навіть зараз їй здавалося, що вони кажуть одне одному найнепідхожіші для такого випадку слова. Вона аніскілечки не була в нього закохана. Але не знала, чому не наважувалася одним махом йому відмовити.
– Я такий безголовий, – сказав він. – Мені хочеться сказати вам, що я люблю вас понад усе на світі, але це так важко вимовити.
Теж дивно, але чомусь це його зізнання її розчулило – звісно, він не холодний, просто так незграбно поводиться. У ту мить він подобався їй більше, ніж будь-коли. Доріс вийде заміж у листопаді. Тоді він поїде в Китай, а якщо Кітті вийде за нього, то й вона теж. Не дуже приємно на весіллі в Доріс бути незаміжньою сестрою нареченої. Вона б радо цього уникнула. А тоді Доріс матиме чоловіка, а вона – ні! Усі знають, яка Доріс юна, й через це Кітті здаватиметься ще старшою. На неї вже ніхто не звертатиме уваги. Для неї це буде не блискучий шлюб, але хоч якийсь, та й легше буде жити в Китаї, далеко від усіх. Вона боялася материного гострого язика. Та й усі дівчата, які дебютували в товаристві разом із нею, вже давно заміжні, а в більшості вже й мають дітей. Кітті так набридло ходити до них в гості й туркотіти над їхніми немовлятами. Волтер Фейн запропонував їй зовсім інакше життя. Вона повернулася до нього з добре розрахованою усмішкою.
– А якби я необережно пообіцяла, що вийду за вас, коли ви хотіли б одружитися?
Він від радості коротко зітхнув, білі щоки запаленіли.
– Зараз. Відразу. Чимшвидше. Поїдемо в Італію у весільну подорож. У серпні чи вересні.