Над кодацьким порогом (Про гетьмана Івана Сулиму)

сказав до натовпу панів: - Прощайте, панове, та сподівайтеся лиха, бо

моя кров вам дурно не минеться! Високо підкинув кат угору свою

блискучу сокиру, і покотилася голова славного сина України додолу.

Почувши про страту Сулими, вдарили руками об поли ті, що продали свого

гетьмана. Як Христа продав Іуда… Одурив їх Конецпольський, сказавши,

що й волос не впаде з голови Сулими, одурив він їх, обіцяючи й права,

й ласку короля… нічого не придбали вони за свою зраду. Кров же сулими

справді не минулася полякам дурно: поміж реєстровими козаками почалося

велике ремствування на польську неправду й утиски, і через дванадцять

років, при початку повстання Хмельницького, всі казаки: і запорозькі,

й реєстрові - одностайно стали за права й воля свого народу. Плакали й

тужили запорожці, вертаючись з України човнами повз Кодацький поріг

без того, з ким за невеликий час, до того ж такою славою зруйнували

Кодак, а разом з козаками тужив і голосив поріг Кодацький, сумуючи, як

і зараз, про розбрат поміж дітми України. Не один ще раз після того

Кодацька фортеція переходила з рук до рук, не один ще раз Кодацькі

скелі умивалися гарячою кров'ю, аж поки, нарешті, зникло тут все: і

вибухи гармат, і гомін бойовища, й пісні волі… І лишився тільки один

живий свідок давніх подій - поріг Кодацький, що й досі тужить за

дітьми волі та співає про минуле.

1913 р. ---------------------------

Примітки:[9] Реєстр - список козаків, які визнавалися польським