Позивні Альфи Лебедя [Худ. Виктор Кавун]

Конструктор Ру бачив, як успішно посувається монтаж космічного корабля, і очі його світились радістю. Коли б його уздрів оце тюремник Оам, мабуть, не впізнав би. Енергійний, рухливий, Ру неначе помолодшав на десятки років.

Робота пішла ще успішніше, коли Ру сконструював дистанційні автоматичні приводи для керування “циліндрами простору”, які вони встановили з чотирьох боків. Тепер самовідданий Ар не корчився на мачті, а працював разом із своїми товаришами. Циліндри самі стежили за наближенням ворогів і одразу вмикалися, як тільки загін вступав у зону їхньої дії. Та що там загін — пустельні звірки не могли пробратися до гірського валу, що оточував космодром, навіть птахи не могли перелетіти!

Переконавшись, що силою до космодрому не пробитися, Оам одного разу наблизився до забороненої зони, розташувався в пісках і почав за допомогою пірамідок викликати Конструктора Ру. Все-таки йому кортіло хоч трохи розібратися в подіях. Довго, дуже довго на виклик не було ніякої відповіді. Оам терпляче ждав. Нарешті пірамідка обізвалася:

— Що потрібно синові тьми?

Оам обурився: замість “ваша добрість”, як то належить по закону, — “син тьми”! Але мусив угамувати свої емоції, ковтнути гірку пілюлю.

— Я даю можливість вам добровільно повернутися. І відпустіть Онол. Це останній шанс.

— Доведеться вам трохи почекати — аж поки ми не закінчимо своєї роботи, а потім ще трішки.

— Що ж ви робите?

— О, це дуже складне для ваших розумових здібностей, та коли вас цікавить…

“Він знущається з мене! — подумав Оам, стискуючи пірамідку. — Ну, зажди, піймаєшся ти мені, живцем замурую…”

— …можу повідомити. Ми готуємось до космічного польоту.

— Що?! — від подиву, обурення і гніву в Оама заколихався живіт. — Це тяжкий злочин, хіба ви забули постанову Вершини Мудрості? Як ви смієте навіть думати про це?!

— На жаль, цього ви ніколи не збагнете. Це вічне поривання духу, вічне прагнення до пізнання. І це таки у нас останній шанс, бо ви відібрали більшу частину мого життя, і якщо я не встигну підготувати молодь… Але ми впораємось, і на Третю планету таки прибудуть гості! І Онол у тому числі.

Голос змовк. Тюремник з хвилину оторопіло дивився на пірамідку, а потім спересердя жбурнув її у бік причаєного космодрому. Зблиснувши на сонці, пірамідка зробила петлю і, відлетівши назад, вдарила Оама в живіт. Проте йому не заболіло, він тільки погладив місце удару.

Довго ще сидів наглядач на піску, марно силкуючись збагнути суть того, що почув од Конструктора Ру: “Поривання духу, прагнення до пізнання…”

Почало вечоріти, коли Оам, сердито сопучи, втиснувся до своєї кабіни. Тринога звелася і, розбризкуючи пісок, рушила в пустелю. Час від часу тюремник озирався назад, і від люті його аж судомило: там, за гірським валом, здіймалося до неба срібне марево.