Латинізація в Українській Католицькій Церкві

А ґди кто з загнѣваных противников несогласїе якое с Требников въ Львовѣ, в Стрятиню, в Острогу и Вилнѣ друкованых захочет продуковати, таковаму отповѣдь снадная подається, ижъ если суть яковые погрѣшенїя, албо помилки в тыхъ Требникахъ, тые спасенїю нашому , нѣчого не шкодят, поиеважъ Личбы, Моци, Матерїи, Формы, и скутковъ стыхъ Таинъ не зносять, але нъщось о одправованю церемонѣалномъ несогласуютъ, держачися снать в том своих старых звычаевъ. (Предмова).

Кінчаючи, хочу висловити особистий погляд на латинізацію одним реченням з 17-го сторіччя. У відповідь на один із закидів Касіяна Саковича щодо східної літургійної практики, автори Літосу пишуть ось що (мова про агнця на Службі Божій): «А різниця форм, що Східна Церква має квадратову, а Римська округлу, – зовсім не противні правильності, бо в обрядах кожна Церква повинна дотримуватися свого старовинного звичаю».