Українська книга мертвих

— Ні! — дивлячись мені прямо в очі, відповів лікар, починаючи нову пачку цигарок.

— А це він просив передати вам, — осавул-хірург Медченко простягнув мені диск від автоматного комп'ютера.

— Дякую, — я взяв диск і швидко вийшов зі шпиталю.

У себе в штабі я спочатку випив півпляшки віскі, добре накурився, а потім увів диск у стаціонарний комп'ютер. Там був єдиний файл "UKM", який я негайно відкрив. Тексту було зовсім небагато, радше це був лист:

"Для сотника Тризубича.

Прощай, Ігоре. Як ти розумієш, мене уже нема, але я ще встиг зробити останню приємність для тебе: я звільняю тебе від обіцянки видати мою УКМ. І знаєш чому? Тому що цієї ночі мені приснились жінки-рослини, і вони показали на тебе.

Жартую, звичайно…"

Більше на диску нічого не було. Ні слова.

Січень 2000 р.