Сьоме Правило Чарівника, або Стовпи Творіння
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Сьоме Правило Чарівника, або Стовпи Творіння». Краткое содержание книги:
Хто виявиться настільки чистий душею, що не повірить в принадні обіцянки Тьми? Тільки — юна сестра легендарного Річарда Сайфера Дженнсен. Єдина, кому вдалося вислизнути від клинків найманих убивць. Та, перед якою лежить повний небезпек шлях у серце Д'хари — бо тільки там зможе вона пізнати Сьоме Правило Чарівника.
Алтея відкинулася назад, на спинку стільця:
— Загалом, так, але не зовсім. Ти розумієш зміст Благодаті? — Алтея дочекалася кивка Дженнсен. — Чаклунки з Палацу Пророків знають про дії дару, про взаємні відносини між світами, про те, як все це поєднується один з одним. Їх називають сестрами Світла.
Дженнсен згадала раптово, що Себастян говорив, ніби сестри Світла зараз з імператором Джеганем. Себастян пропонував Дженнсен відправитися до сестер Світла. Він сказав, що, можливо, вони допоможуть їй. Напевно, вони мають якесь відношення до Світла Творця. Тут їй прийшла в голову ще одна ідея.
— Це має відношення до того, що говорила Латея? Ніби ви можете бачити діри в світах?
Алтея посміхнулася, як учитель, який відчуває задоволення від того, що учень починає робити власні відкриття.
— Це тільки сама верхівка гори. Бачиш, не володіючі даром нащадки лорда Рала — будь-якого лорда Рала за останнє тисячоліття — відрізняються від решти людей. Ви — діри в світі для тих з нас, хто має дар.
— А що це значить — діри в світі?
— По відношенню до вас ми сліпі.
— Сліпі? Але ж ви бачите мене. Латея теж могла мене бачити. Я не розумію…
— Ми не очима сліпі. Ми сліпі з точки зору нашого дару. — Чаклунка махнула рукою в бік вікна. — Всюди знаходяться живі істоти. Ти їх бачиш за допомогою очей — як зараз Фрідріха і ці дерева. Я теж можу бачити, як всі ви, але… — Алтея підняла вказівний палець. — Але за допомогою мого дару я бачу і по-іншому. І з тобою виходить так, що по-іншому, за допомогою дару, я тебе не бачу. І Даркен Рал не міг тебе бачити. Не може цього і новий лорд Рал. Для тих, хто має дар, ти — дірка в світі, невидимка.
Вражена Дженнсен навіть заїкатися почала:
— Але… але… але… це абсолютно не зрозуміло. Він же весь час переслідував мене. Він послав до мене вбивць. В одного з них на аркуші паперу було записано моє ім'я.
— Вони могли шукати тебе, але тільки в самому звичайному сенсі цього слова. За допомогою магії вони виявити тебе не можуть. Його дар щодо тебе сліпий. Йому доводиться використовувати шпигунів, підкуп і загрози, щоб виявити твоє місцеперебування. Якби було інакше, він би послав магічних створінь, і ті розгризли би твої кістки на пил, і з тобою було б покінчено. Для нього це набагато простіше, ніж посилати людей з листочком паперу, на якому написано твоє ім'я.
— Ви маєте на увазі, що для нього я невидима?
— Ні. Я бачу тебе. Я пам'ятаю твоє руде волосся. Я впізнаю тебе, бо знаю твою матір, а ти схожа на неї. Я знаю тебе так, як усі люди взнають і запам'ятовують один одного. Даркен Рал, якби він був живий, міг би упізнати тебе, якби пам'ятав твою матір. А знаючі Даркена Рала могли б розгледіти в твоєму обличчі його риси. Лорд Рал може впізнати тебе самим звичайним способом, як людину без дару. І може знайти тебе звичайними засобами. Але за допомогою магії йому тебе не знайти. Це не в його силах.
Дженнсен, насупившись, задумалася. Мовчала і чаклунка. Фрідріх возився біля вогнища. Нарешті Алтея сказала:
— Коли я була у Палаці Пророків, я познайомилася там з чаклункою на ім'я Еді. Вона приїхала в Старий світ, щоб навчитися новому. Вона була сліпа.
— Сліпа?.. Як же вона подорожувала одна, раз була сліпою?
Алтея посміхнулася:
— Вона бачила за допомогою свого дару, а не очей. Всі чаклунки… взагалі всі люди з даром мають свої здібності. У когось дар сильніший… як сильніший тебе той, у кого більш могутні мускули. Приміром, Фрідріх. Він більш м'язистий. У тебе волосся таке ж, як у всіх людей, але — руде. А у інших — світле, чорне або каштанове. Кожна людина чимось відрізняється від інших. Те ж саме і з даром. Він розрізняється не тільки по своїх аспектах, але і по силі свого прояву. У когось він дуже сильний, у когось слабкий. Кожен з нас індивідуальний. Всі чаклунки унікальні по своїх здібностях.
— А що трапилося з вашою подругою Еді? — Алтея знову деякий час помовчала, розмірковуючи. І сказала:
— Очі в Еді були абсолютно сліпими, але вона навчилася бачити за допомогою свого дару. Дар говорив їй про світ більше, ніж я могла побачити за допомогою очей. Це схоже на звичайних сліпих людей, які привчаються чути краще, ніж я чи ти. Еді проробила те ж зі своїм даром. Вона бачила, відчуваючи найменші іскри від дару Творця, які знаходяться в будь-якій речі навколо нас. Вона бачила саме життя, і більше того: саме Творіння. — Алтея знову помовчала. — І для мене, і для Даркена Рала, і для Еді ти не існуєш. Ти — дірка в світі.
Дженнсен обгорнув незрозумілий жах. Але поступово образ цього жаху став приймати певні обриси. З очей її бризнули сльози.