Бігун у Лабіринті
- Автор: Дэшнер Джеймс
- Серия: the maze runner #1
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: KM Publishing
- ISBN: 978-966-923-044-7
- Переводчик: Наталя Вишневська
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Бігун у Лабіринті». Краткое содержание книги:
Остовпівши, Томас побачив, як довгий сталевий мацак потягнулося до безтямного тіла. Саме це й вивело його зі ступору. Він насилу звівся на ноги, роззирнувся в пошуках якоїсь зброї, та побачив тільки ніж, ні до чого не придатний за таких умов. Його охопив відчай.
І тут Галлі знову заговорив; грівер умить підніс одну механічну кінцівку, наче істота використовувала її, щоб бачити і чути. При цьому він і далі протискався досередини, сіпаючись і звиваючись усім тілом.
— Ніхто так нічого і не втямив! — вигукнув Галлі, намагаючись перекричати страхітливий гуркіт почвари. Ламаючи віконний отвір, істота дедалі глибше влазила в кімнату. — Ніхто не зрозумів, щó я бачив під час Переміни і щó вона зі мною зробила! Не повертайся до реального світу, Томасе! Тобі не… захочеться… згадувати!
Галлі кинув на хлопця зацькований погляд, потім розвернувся і скочив на грівера. Томас злякано скрикнув, побачивши, як усі кінцівки чудовиська вмить вистромилися, і на руках і ногах Галлі заклацнулися кліщі, роблячи втечу неможливою. Тіло Галлі з огидним хлюпанням на кілька дюймів занурилося в слизьку гріверову шкуру. А потім з неймовірною швидкістю грівер сіпнувся назад, вивільнився з розбитого віконного отвору і почав сповзати вниз.
Томас підскочив до зяючої діри на місці вікна, краї якої обрамляли гострі уламки скла, і поглянув униз: грівер гепнувся на землю і на великій швидкості покотився Глейдом; з кожним переворотом тулуба чудовиська Галлі то з’являвся, то знову зникав. Прожектори монстра яскраво світили, нишпорячи жовтавими променями по Західній Брамі, за якою грівер умить зник у глибинах Лабіринту. За кілька секунд з дзижчанням і клацанням металевих шпичаків об каміння, немов святкуючи перемогу, до нього приєдналися й інші почвари.
Томасу зробилося так зле, що він мало не виблював. Та тільки-но він позадкував од вікна, як щось удалині привернуло його увагу. Хлопець швидко вистромився з проламу та придивився пильніше: майдан Глейду швидко перетинала самотня тінь, прямуючи до Брами, в яку щойно потягли Галлі.
Попри кепське освітлення, Томас одразу ж упізнав його. Хлопець крикнув бігуну — радше навіть заверещав на всі легені, — щоб той зупинився, та було вже запізно.
Мінхо на повній швидкості зник у Лабіринті.
Розділ 40
По всій домівці спалахнуло світло. Заметушились глейдери, заговоривши всі одразу. В куті плакало двійко хлопчаків. Довкола панував хаос.
Томас не звертав уваги.
Він вибіг у коридор і скотився сходами вниз, перестрибуючи через дві сходинки. Потім, протиснувшись крізь натовп у вестибюлі, вискочив з Домівки й помчав до Західної Брами, та на кордоні Лабіринту різко пригальмував — від безрозсудного вчинку його врятував інстинкт. Аж раптом його покликав Ньют.
— Мінхо побіг туди! — вигукнув Томас, коли Ньют підійшов до нього, притискаючи до рани на голові білий рушник, на якому яскраво вирізнялася кривава пляма.
— Я бачив, — Ньют прибрав рушник, подивився на нього, поморщився і знову приклав до рани. — От гниляк, голова розколюється! А у Мінхо, схоже, мозок пришкварився — не кажучи вже про Галлі. Завжди знав, що він псих.
Та зараз Томас турбувався тільки про Мінхо.
— Я піду за ним.
— Знову час вдавати клятого героя?
Хлопець кинув на Ньюта ображений погляд.
— Думаєш, я тільки й хочу справити на вас, шлапаків, враження? Я тебе прошу! Я хочу лише вибратися звідси.
— Ще б пак, ти — звичайний бідолаха, як і всі ми… Та хай там як, а ми маємо серйознішу проблему.
— Тобто?
Томас розумів, що як він хоче наздогнати Мінхо, то не можна гаяти часу на балачки.
— Хтось… — почав Ньют.
— Он він! — скрикнув Томас. Мінхо щойно вискочив з-за рогу в кінці коридору і прямував просто до них.
Томас склав долоні рупором і крикнув:
— Дурню, ти куди бігав?!
Мінхо відповів не відразу: він пробіг крізь Браму, зупинився й, упершись руками в коліна, зігнувся.
— Я просто… хотів… упевнитися, — сказав він, жадібно хапаючи ротом повітря.
— А якби тебе злапали разом з Галлі, — буркнув Ньют. — То в чому ж упевнитися?
Мінхо випростався і взявся в боки, важко відсапуючись.
— Розслабтеся, хлопці. Я лише хотів подивитися, чи стрибнуть вони зі Стрімчака у гріверову нору.
— І? — запитав Томас.
— Бінго! — Мінхо змахнув піт з чола.
— Повірити не можу, — вимовив Ньют майже пошепки. — Ото ж нічка!
Томас мимоволі думками поринув до гріверової нори, проте він ще не забув, що перед самісіньким поверненням Мінхо Ньют збирався йому щось повідомити.