Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України. Станом на 01.11.2010 р.
- Автор: Телипко Владислав Эдуардович
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Центр учбової літератури
- ISBN: 978-611-011-0154-7
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України. Станом на 01.11.2010 р.». Краткое содержание книги:
Детально розглянуто усі 11 розділів коментованого Кодексу, особливу увагу приділено аналізу положень, присвячених позовному і наказному провадженням, а також новелам апеляційного і касаційного перегляду судових рішень та підставам і порядку перегляду судових рішень Верховним Судом України, виходячи з нової системи судоустрою України. Додаються тексти і витяги з текстів нормативно-правових актів з питань організації цивільного судочинства, а також рішення Конституційного Суду і постанови Пленуму Верховного Суду України, в яких узагальнено практику застосування судами окремих норм цивільного процесуального законодавства.
Мета коментаря - дати чітке системне уявлення про цивільний процес як врегульовану нормами цивільного процесуального права діяльність суду, що здійснюється в установленому законом порядку та визначається системою взаємопов'язаних цивільних процесуальних прав, обов'язків і цивільних процесуальних дій суду, органу державного виконання та учасників процесу з їх реалізації.
Видання розраховано на суддів та працівників суду, адвокатів, прокурорів, працівників інших правоохоронних органів, студентів, аспірантів і викладачів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також усіх, хто цікавиться питаннями організації і провадження судами справ в порядку цивільного розгляду.
Якщо в статуті немає спеціальних норм щодо повноважень представляти інтереси юридичної особи в суді, то в силу закону такі повноваження мають лише керівники виконавчого органу.
Якщо правова позиція кількох представників у справі не співпадає або суперечить одна одній, то суд повинен надавати перевагу діям, які вчиняються представником, повноваження якого ґрунтуються безпосередньо на законі та статуті.
5. Повноваження адвоката як представника можуть також (окрім довіреності) посвідчуватись ордером, який виданий відповідним адвокатським об’єднанням, або договором.
Закон України «Про адвокатуру» передбачає дві форми діяльності: індивідуально і у складі об’єднань. Але коментована стаття зазначає, що ордер посвідчує повноваження адвоката як представника, лише тоді, коли він виданий адвокатським об’єднанням. В свою чергу ордер, виданий адвокатом, який працює індивідуально, не є документом, який посвідчує його повноваження.
Коментована стаття не передбачає, який саме договір з адвокатом є документом, що підтверджує його повноваження. Це може бути договір доручення, договір про надання інформаційно-консультаційних послуг або інший договір, який передбачає виконання представницьких функцій.
Слід мати на увазі, що адвокат може прийняти доручення на надання правової допомоги тільки безпосередньо від клієнта або його представника, уповноваженого на укладання угоди з адвокатом, або законного представника неповнолітнього чи недієздатного клієнта. Тому договір повинен бути підписаний відповідною особою.
6. ЦПК вимагає, щоб оригінали документів, зазначених у цій статті, або копії з них, посвідчені суддею, приєднувалися до справи. Ці документи пред’являються суду до початку судового засідання і передаються суду для огляду. На нашу думку, допустимим є посвідчення копій цих документів не лише суддею, але й нотаріусом.
Стаття 43. Призначення або заміна законного представника судом
1. У разі відсутності у сторони чи третьої особи, визнаної недієздатною або обмеженою у цивільній дієздатності, законного представника суд за поданням органу опіки та піклування ухвалою призначає опікуна або піклувальника і залучає їх до участі у справі як законних представників.
2. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що малолітня чи неповнолітня особа, позбавлена батьківського піклування, не має законного представника, суд ухвалою встановлює над нею відповідно опіку чи піклування за поданням органу опіки та піклування, призначає опікуна або піклувальника та залучає їх до участі у справі як законних представників.
3. У разі якщо законний представник не має права вести справу в суді з підстав, встановлених законом, суд за поданням органу опіки та піклування замінює законного представника.
4. Суд може призначити або замінити законного представника за клопотанням малолітньої або неповнолітньої особи, якщо це відповідає її інтересам.
5. Звільнення опікуна чи піклувальника в разі, якщо їх призначив суд, і призначення ними інших осіб здійснюються в порядку, встановленому частиною другою статті 241 цього Кодексу.
(Із змінами і доповненнями, внесеними згідно із законами України від 16.03.2006р. № 3551-ІV, від 21.05.2009 р. № 1397- VI)
1. Законний представник повинен брати участь в процесі на захист інтересів підопічного.
Може виникнути ситуація, коли під час розгляду цивільної справи суд виявить, що сторона або третя особа визнана недієздатною або обмежена у цивільній дієздатності, але у неї немає законного представника. У такому разі орган опіки та піклування визначає кандидатуру опікуна (піклувальника) у своєму поданні, а суд постановляє ухвалу про призначення опікуном (піклувальником) і залучає відповідну особу до участі у справі як законного представника.
Але при залученні особи, призначеної піклувальником, потрібно враховувати положення, закріплене у ч. 2 ст. 29 цього Кодексу.
2. Частина 2 коментованої статті присвячена вирішенню питання при виявленні під час розгляду цивільної справи відсутності законного представника у малолітньої чи неповнолітньої особи, позбавленої батьківського піклування.
Орган опіки та піклування має визначити кандидатуру опікуна (піклувальника) і надати суду відповідне подання. А суд, в свою чергу, повинен встановити над дитиною опіку (піклування); призначити їй опікуна (піклувальника); залучити опікуна (піклувальника) до участі у справі як законного представника малолітньої чи неповнолітньої особи. Також при залученні піклувальника неповнолітньої особи, слід пам’ятати про норму, закріплену у ч. 2 ст. 29 цього Кодексу.