Інститут

— Що таке МНФ? — спитала Гелен.

— Не знаю. Знаю тільки, що якщо він високий, то до Задньої половини дітям не слід давати потужні уколи.

— А ти знаєш? — спитала Гелен, повернувшись до Люка.

Люк похитав головою. Каліша колись про це згадувала, і під час своїх експедицій він пару разів чув, як дорослі використовують цю абревіатуру. Люк тоді думав заґуґлити «МНФ», але боявся, що десь там спрацює сигнал тривоги.

— Тобі їх ніколи не робили? — спитав Люк в Ейвері. — Потужні уколи? Особливі тести?

— Ні. Але робитимуть. У Задній половині. — Він серйозно глянув на Люка. — У лікаря Еванса можуть бути неприємності через те, що він зробив із Гаррі. Я на це сподіваюся. І я до смерті боюся цих вогників. І потужних уколів. Кре-е-епких уколів.

— Я теж, — сказала Гелен. — Теперішні уколи й так кепські.

Люк хотів розповісти Гелен з Ейвері про ін’єкцію, від якої в нього горло склепилося, або про ті кілька, від яких він блював (і на кожному вивергу бачив ті кляті цятки), але ж це такі дрібниці порівняно з тим, що тільки-но сталося з Гаррі.

— Агов, дайте дорогу, — сказав Джо.

Вони стали попід стіною біля плаката з написом «БУДЕ НАМ ЩАСТЯ». Повз них пройшли Джо і Хадад із тілом Гаррі Кросса. Карлос ніс дівчинку зі зламаною шиєю. Голова з боку в бік гойдалася на його руці, волосся звисало долі. Люк, Гелен і Ейвері не відводили від них очей до самого ліфта, і Люк піймав себе на роздумах, на якому ж поверсі розташований морг — на «E» чи на «F».

— Вона була схожа на ляльку, — почув Люк власний голос. — Так схожа на свою власну ляльку.