Фундація та Імперія

– У моєму дитинстві, – почав він швидко та нетерпляче, – справді немає нічого такого, що варто пам’ятати. Можливо, ви це розумієте. У тому, що я худий, винні залози, а ніс такий від самого народження. Нормальне дитинство для мене було неможливим. Моя мати померла, так і не побачивши мене. Батька я не знав. Мене ніхто не виховував, глибоко в душі я відчував образу та страждання, був сповнений жалю до себе та ненависті до інших. Мене вважали дивакуватою дитиною й уникали, відчуваючи неприязнь або страх. Траплялися дивні випадки… Зрештою, це неважливо! Сталося достатньо, щоб капітан Прітчер, досліджуючи моє дитинство, зрозумів, що я мутант. А я почав усвідомлювати це дедалі ясніше після того, як мені виповнилося двадцять років.

Торан і Бейта неуважно слухали його. Звук його голосу майже не долинав до них. Блазень – або Мул – ходив туди-сюди маленькими кроками і говорив, поглядаючи на свої складені руки.

– Я усвідомив, що маю незвичайну силу, не відразу. Коли зрозумів, однак не йняв собі віри. Розум іншої людини здавався мені циферблатом, комбінація стрілок на якому вказує на панівну емоцію. Це поганий приклад, але я не знаю, як ще можна пояснити. Поступово я зрозумів, що можу потрапити в цей розум і повернути стрілки так, як забажаю, зафіксувавши їх там назавжди. Ще більше часу пішло на те, щоб зрозуміти, що інші цього робити не здатні.

А разом з усвідомленням сили прийшло і бажання виправити своє жалюгідне становище. Можливо, ви здатні це зрозуміти. Або хоча би спробуєте. Це нелегко бути потворою, мати розум та кмітливість – і бути потворою. Смішно та жорстоко! Бути іншим! Бути чужим!

Ви ніколи цього не зазнавали!

Магніфіко підвів голову до неба і, ставши навшпиньки, зі скам’янілим обличчям згадував далі:

– Але я зрештою навчився, і вирішив, що можу змінитися сам, а потім змінити Галактику. Годі, бо зі мною робили, що хотіли, і я змушений був терпіти це до двадцяти двох років. Тепер моя черга! Хай терплять інші! Щодо Галактики шанси достатньо справедливі – я один, а їх квадрильйони!

Він вмовк і кинув швидкий погляд на Бейту.

– Але була в мене одна вада. Сам по собі я нічого не вартий. Якщо і зміг здобути владу, то лише руками інших. Я досягав успіху завдяки посередникам. Завжди! Все було так, як розповідав Прітчер. За допомогою одного пірата я прибрав до рук астероїд, що став моїм плацдармом для наступу. Завдяки одному промисловцю я здобув свою першу точку опертя на планеті. Використовуючи інших людей, зокрема й отамана Калгана, захопив Калган і отримав флот. Після цього на черзі була Фундація, та у цій історії враз з’явилися ви.

– Фундація, – тихо сказав він, – була найважчим завданням, з яким я мав справу. Щоб розбити її, потрібно було схилити на свій бік, знищити або вивести з ладу чималу частку її правлячого класу. Я міг би почати все спочатку, але існував коротший шлях, який я шукав. Зрештою, якщо силач може підняти вагу у п’ятсот фунтів, це не означає, що він прагне робити це весь час. Мій емоційний контроль є нелегкою справою, і я волію не користуватися ним, доки в цьому не виникне потреба. Тому я вирішив, що у першому нападі на Фундацію мені будуть потрібні союзники.