Мільйон на рулетці
- Автор: Є Євген
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: Джерела М
- ISBN: 966-365-002-8
- Жанр: Боевики
Электронная книга - «Мільйон на рулетці». Краткое содержание книги:
А на кону стоять гроші. Багато грошей, навіть непристойно багато грошей. А до того ще ваше життя. На додаток. Згодні?
Тоді граємо. Ставок більше немає. За рулеткою видатний майстер подібних ігор Євген Є.
Виявилося, що він майже півроку виношував свій план. Прорахував усе ідеально, за винятком одного — Ігорович не припускав можливості нашого повернення з метою помсти.
Він розумів, що рано чи пізно наша спілка розпадеться. Нас могли вбити, фортуна могла покинути нас, зрештою, ми могли спитися і збанкрутувати, саме тому Ігорович вирішив відокремитися від нас, коли наші справи йшли якнайкраще.
Він спланував усе правильно: ми об’їздили всі міста країни, ми заробили купу грошей, ми довіряли один одному настільки, що ні в кого навіть не могло виникнути припущення про те, що хтось із нас може бути зрадником.
Усе було зрозуміло. Тільки одного я не міг збагнути — чому він просто не пішов від нас одразу після гри в «Золотому Драконі», коли ми всі збиралися відпочити кілька місяців. Він міг просто не повернутися з вакацій — і квит.
Але Ігорович розмірковував інакше:
— Ми насолили багатьом тузам. Мені потрібен був не тільки спокій, але і захист. Тому я вирішив прислужитися досить сильній особі і стати її другом.
— Підставивши нас?
— Оскільки йдеться про власника казино, то що може бути кращим проявом дружби, аніж викриття його найлютіших ворогів — гравців-професіоналів. А саме такими ви й були.
— Але, — додав Ігорович, — це я наполіг на тому, щоб вас не вбивали…
— А ім’я людини, якій ти нас здав?
— Аренський Володимир Борисович — власник казино «Золотий Дракон».
Для Ігоровича ситуація склалася якнайкраще: він прийшов до Аренського саме тоді, коли той вирішив оголосити велике перемир’я з власниками найбільших казино міста.
Казино, принаймні на території соціалістичного континенту, воюють між собою з перших днів свого існування. На початку це була справжня війна. Пролилося чимало крові. Однак з розвитком цивілізації власники казино почали використовувати інші методи: замовляти викривальні статті на конкурентів; засилати шулерів; влаштовувати шикарні шоу-програми, щоб зібрати максимальну кількість відвідувачів; пропонувати «двадцять безкоштовних фішок для початку гри»; свідомо підігрувати багатим клієнтам тощо.
Однак з цього не було ніякого зиску. Володимир Аренський розумів це. Саме тому він не міг не скористатися пропозицією Ігоровича здати нас, для того, щоб примиритися зі своїми основними конкурентами: власниками «Праги», «Великого Синього Пароплава» і «Чорного Джека».
Саме Аренський запропонував Ігоровичу надоумити нас зіграти спочатку в казино його конкурентів. Коли ж ми обіграли їх усіх, Аренський обдзвонив власників обіграних нами казино і сказав, що якщо вони приїдуть до нього у призначений час, то він поверне їм виграні нами гроші. І власники «Праги», «Чорного Джека» і «Великого Синього Пароплава» прийняли цю пропозицію. Правда, Віктор Сашко, хазяїн «Великого Синього Пароплава», наполягав на тому, щоб нас убили, але його вдалося умовити відпустити нас.
А потім була гра в «Золотому Драконі», після якої ми позбулися всього.
А найприкріше, що винуватцями цього були не ми і не наші гроші, а бажання Аренського укласти союз з конкурентами. У нього були великі плани: складання спільних концертних програм, щоб казино не заважали одне одному, вирівнювання мінімальних і максимальних ставок, оголошення війни дрібним конкурентам, об’єднання служб безпеки для спільної боротьби з шулерами, грабіжниками і гравцями.
Коли ж власники казино поділили відібрані в нас гроші, хазяїн «Золотого Дракона» запропонував усе це своїм колегам.
— Але з примиренням нічого не вдалося, — повідомив Ігорович. — Коли вони розбили нас…
— Тебе тоді вже не було з нами, — уточнив Мишко.
— Так, — погодився Ігорович, — коли вони розбили вас, то вже наступного дня зустрілися, щоб обговорити питання спільних дій. Зустрілися, але не змогли домовитися. Тож на союз з Аренським пішов тільки Армен Сахішвілі, власник «Праги», а хазяї «Чорного Джека» і «Великого Синього Пароплава» пішли з тієї зустрічі ворогами.
— Справді? — запитав я.
— Слово честі, — сказав Ігорович.
— І дотепер не спілкуються?
— Ні.
— Дуже добре.
— З них і почнемо, — сказав я Мишкові.
— Ну а що робиш ти в «Драконі»? — запитав Мишко Ігоровича.
— Працюю, — відповів той.
— Ким?
— Я відповідаю за безпеку, — сказав Ігорович і, побачивши, що ми не розуміємо його, пояснив: — Я перевіряю службовців казино на чесність: вводжу в стан трансу і дізнаюся, чи крадуть вони гроші, чи перебувають у змові із шулерами і конкурентами, чи готуються до пограбування.