Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин)
- Автор: Ріпецький Степан
- Год: 1956
- Язык: украинский
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин)». Краткое содержание книги:
Окремо описується діяльність стрільців в Наддніпрянській Україні, їх участь в українській революції.
Відтягнення в запілля Корпусу СС та його основна реорганізація дали можливість Командуванню Армії УНР створити в районі Проскурова сильну запасну групу, якої завданням мав бути рішучий контр-маневр проти наступаючих на захід большевицьких військ. Головний Отаман С.Петлюра підготовляв цю акцію особисто з непосильною енергією. На нараді 8 березня з І.Мазепою він заявив, що приготував проти большевиків в районі Проскурова і Волочиськ поважні сили. «Там формується кулак, що буде кинутий на Київський фронт». Цим кулаком був зреорганізований Корпус СС.[235]
Тут належить зауважити, що якраз в тому часі почалися вперше поважні повстання українського селянства проти большевиків. В настроях народних мас наступив рішучий перелім у відношенні до большевицьких окупантів, коли народ на власній шкурі пізнав їхній терор та грабіжницьку політику. Багато повстанчих загонів, збаламучених давніше большевицькою пропагандою, перейшло на сторону Директорії. До них належав також отам. Зелений з повстанцями Трипільщини.
Зокрема Січове Стрілецтво здобуло знову симпатії народу. У майбутніх боях під Бердичевом, Шепетівкою, Карабчиєвом і ін. українське селянство побачило, що Січові Стрільці є його правдивою обороною та жертвенним військом, що хоробро боролося з ворогами України та заводило всюди лад і порядок.
Коли 19 березня большевики взяли Жмеринку, для Української Армії настав найкритичніший момент від часу евакуації Києва. Вона переходить тоді в протинаступ і після завзятих боїв відсуває назад переважаючі сили ворога.
Головний удар протинаступу був спрямований на центр большевицьких сил, проти найсильнішої ворожої групи в районі Бердичева і Козятина. Туди кинуло Командування Армії УНР Корпус Січових Стрільців, із завданням взяти Бердичів та посуватися в напрямі Козятина. Сусідні групи мали рівночасно співдіяти в наступі СС на Бердичів.
Уже вполудне 20 березня вступили перші сотні Корпусу СС в сутичку з передніми частинами ворога, розпочинаючи найбільш кривавий бій в історії Січових Стрільців. 21 і 22 березня здобувають 1-ий і 3-ий полки піхоти ряд місцевостей від большевиків, виборюють переправу через Случ, просуваються енергійним маршем вперед та змушують ворога до втечі. 23 березня здобуває 1-ий полк м. Райгородок енергійною атакою, яку веде до бою в перших рядах полк. І.Рогульський, один з найкращих бойових старшин. На півдні і півночі від терену цих боїв, частини Армії УНР були примушені відступити на захід, залишаючи большевикам Житомир.
Ранком 24 березня пішли 1-ий і 3-ій полки піх. в наступ на Бердичів, при підтримці двох полків артилерії. Частини 1-го полку піх. підійшли під самий Бердичів, заатакували Лису Гору під містом, при чому мали тяжкі втрати і відступили назад. Командир полку І.Рогульський вдруге попровадив особисто полк до наступу і після завзятого бою здобув Лису Гору і більшу частину міста. Тоді ворожа бригада Таращанців, яка щойно висадилася з потягу, заатакувала 1-ий полк та примусила його до відступу. 3-ій полк, оперуючи окремо з північного заходу, не зміг переломити ворожого опору після невдачі 1-го полку. Оба полки втратили в цьому дні 45 старшин та кількасот стрільців вбитими, раненими і полоненими.
26 березня повели оба полки поновний наступ, який вдався. СС зайняли Лису Гору і станцію Бердичів. Большевики підвезли значні резерви з Житомира і Козятина та знову примусили СС залишити місто, завдяки великій допомозі збоку місцевих комуністів, які в вирішнім моменті вдарили на СС ззаду, стріляючи з вікон і даxів. Оба полки мали ще більші втрати, ніж при першому наступі.
29 березня повели 1-ий, 3-тій і 5-тий полки піх. третій загальний наступ на Бердичів, при підтримці усієї стрілецької артилерії. Хоч стрілецька піхота дійшла аж до передмість Бердичева, наступ цей також не вдався. Стрілецтво було цілковито виснажене попередніми боями.
Причиною невдачі бою за Бердичів був, на думку ген. М.Безручка, між ін., також непродуманий плян Штабу Корпусу, який не кинув до наступу відразу всі сили СС, а тільки постепенно вводив їх частинами до акції. Також невдача Армії УНР на півночі і на півдні від Бердичева, яка уможливила большевикам перекинути під Бердичів сильні транспорти резерв проти Корпусу СС, надзвичайно утруднила успішний наступ і зайняття Бердичева.
З боку СС брали участь в бою три полки піхоти, а з боку большевиків – сім. Кількаденний бій за Бердичів був незвичайно кривавий і коштував Січових Стрільців около 1,500 вбитими і раненими. Ворожі втрати були не менші.
Про повищу березневу операцію Армії УНР і участь в ній Корпусу СС – ген. О.Удовиченко пише в своїй праці так: «В середині березня Українська Армія переходить в рішучий наступ та після жорстоких боїв розбиває фронт Червоної Армії. Особливо запеклі бої були за оволодіння Бердичева, який кілька разів переходив з рук до рук. Головний тягар боїв в цьому напрямі героїчно виніс на своїх плечах Корпус Січових Стрільців…»
Після невдатної операції під Бердичевом переходить Корпус СС в дефензиву. Переважаючі Сили ворога займають Проскурів, а частини Армії УНР відходять на Збруч. Січові Стрільці після оборонних боїв за м. Полонне, відступають в район Шепетівки та впродовж майже одного місяця ведуть завзяту оборону цього важливого вузла. Шепетівка стає центром протибольшевицького фронту.
В боях 12, 13 і в наступних днях квітня – 1-ий і 3-ій полки піх. розбивають в протинаступі ворожі сили. На бік Січових Стрільців переходить Миргородський курінь 14-го совітського полку, який став зав'язком 6-го полку пїх. СС. Частини 3-го полку пїх. здобувають большевицький бронепотяг «Товарищ Ворошилов». Зусилля ворога за всяку ціну захопити Шепетівку натрапили на героїчний опір Січових Стрільців. Станція і місто стояли цілими днями під обстрілом тяжких гармат. Корпус СС, не маючи потрібних резерв та диспонуючи тільки виснаженими і перетомленими людьми, стримував зручними маневрами сильний ворожий натиск. Дуже активну участь в тих боях брали чотири бронепотяги СС-ів. Тими боями керував добрий знавець воєнної тактики – полк. М.Безручко.
Про бої Січових Стрільців під Шепетівкою та їх значення – він так написав: «Оборона Шепетівки була проведена по мистецьки… Але вона виснажила Корпус СС. Понесені були колосальні жертви, згинули найліпші люди, і тій організації, що намічалась, завдано сильний удар. Корпус СС Шепетівки не втримав, але героїчна її оборона лишилася назавжди дорогою сторінкою в серці кожного Січового Стрільця, й спомини про бої тих днів завше будитимуть у Стрільцях гордість і силу».[236]
В перших днях травня продовжалися завзяті наступи і протинаступи під Шепетівкою аж до моменту, коли її стратегічне значення зменшилося і Корпус СС відійшов на нові позиції. В тому ж часі вернулись назад до Корпусу СС 2-ий і 4-ий полки піх., сильно ослаблені боями під Мозирем і Сарнами.
В часі гарячої оборони Шепетівки, 27 квітня, припав Січовим Стрільцям неприємний обов'язок ліквідації бунту отамана Оскілка на Волині, який від якогось часу підготовляв державний переворот проти Директорії УНР. Він ще давніше боявся, що по закінченні реорганізації Корпусу СС, Головний Отаман С.Петлюра за допомогою Січових Стрільців усуне його з посади командуючого Північною Групою. Тому проголосив себе головним отаманом українського війська. В цілі ліквідації авантюри Оскілка, Корпус СС вислав один бронепотяг та сотню польової варти. Одночасно Січові Стрільці охороняли тоді Головного Отамана, Директорію і Штаб Дієвої Армії, що находилися в той час в Здолбунові.[237]
235
[232] Ген. О.Удовиченко. Цитов. твір, стор.53. І.Мазепа. Цитов. твір, І, стор. 139.
236
[233] Ген. М.Безручко. Від Проскурова до Чарторії. «Золоті Ворота», Львів 1937, стор. 203.
237
[234] І.Мазепа. Цитов. твір, том І, стор. 179.