Північне сяйво

— Я знайшов схованку, — сказав він.

— Що? Де?

— Бачиш ту картину… — він мав на увазі велику фото-граму тропічного пляжу. — Подивися в правий верхній кут, бачиш плиту стелі?

Стеля складалася з великих прямокутних панелей у металевих рамках, і ріг панелі над картиною був злегка піднятий.

— Я роздивлявся її, — продовжував Роджер. — Я думав, іншим це також сподобається, отже, я піднімав їх, і вони поміщалися там. Вони просто туди залазили. Я і один хлопець пробували робити це в нашому гуртожитку вночі, доки Його не забрали. Там є місце і туди можна заповзти…

— Далеко можна пробратися стелею?

— Хто знає. Ми лазили лише недалеко. Ми були впевнені, що коли настане час, там можна буде заховатися, але, мабуть, вони б нас знайшли.

Ліра вважала це місце не просто схованкою, а прямою дорогою на волю. Це було найкраще, що вона почула відтоді, як опинилася тут. Але до того, як вони встигли закінчити розмову, лікар стукнув по столу ложкою і почав говорити:

Послухайте, діти, — розпочав він. — Слухайте уважно. Час від часу ми проводимо пожежні навчання. Дуже; важливо, щоб всі були тепло вдягнуті і виходили звідси без паніки. Отже, сьогодні вдень у нас відбудуться такі пожежні навчання. Коли задзвонить дзвоник, ви повинні припинити будь-яке заняття і робити те, що накажуть дорослі, які будуть поряд. Запам'ятайте, куди вони вас Відведуть. У це місце ви повинні йти, якщо буде справжня пожежа.

«Добре, — подумала Ліра, — а це ідея!» Упродовж першої половини дня Ліру та інших чотирьох дівчаток тестували на Пил. Лікарі не пояснювали, що вони роблять, але було легко здогадатися. їх одну по одній відво-в лабораторію, і, звичайно, це їх дуже лякало. Як це ііВуде жорстоко, думала Ліра, якщо вона помре і не завдасть [ніякого удару! Але, здавалося, вони не збиралися робити перацію, принаймні поки що.

— Нам потрібно зробити декілька вимірювань, — пояснив лікар. Було важко сказати, в чому різниця між цими людьми: всі чоловіки виглядали однаково у своїх білих халатах з картками та олівцями, жінки також не вирізнялися: уніформа та дивний м'який спокійний вигляд робив їх схожими на рідних сестер.

— Мене вимірювали вчора, — сказала Ліра.

— А сьогодні ми зробимо інші вимірювання. Стань на металевий диск, ні, спочатку зніми взуття. Тримай свого деймона, якщо хочеш. Дивись уперед, добре, на маленьку зелену лампочку. Хороша дівчинка…

Щось блиснуло. Лікар повернув її обличчя ще раз, а потім праворуч і ліворуч — кожного разу щось клацало і блимало.

— Добре. Тепер підходь до цієї машини і поклади руку в трубу. Боляче не буде, обіцяю. Випрям пальці. Ось так.

— Що ви вимірюєте? — запитала вона. — Пил?

— Хто тобі розказав про Пил?

— Одна з дівчат, я не знаю, як її звати. Вона сказала, що ми всі в Пилу. Я не пильна, принаймні, мені так здається. Я вчора приймала душ.