Хроніки Якуба Вендровича
- Автор: Піліп'юк Анджей
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Жанр: Юмористическая фантастика
Электронная книга - «Хроніки Якуба Вендровича». Краткое содержание книги:
Скромно повечеряв. Господиня взагалі не вміла готувати. Хліб подала з пліснявою, а ковбаса скоріш за все пам'ятала ще його попередника. «А може, саме цим і отруїли попереднього настоятеля?» - з острахом подумав отець Павел. Закінчив вечеряти він лише завдяки силі волі, постійно повторюючи собі давню мудрість: «Краще хай грішне тіло трісне, ніж дари Господні пропадуть марно...». Поївши, змучений світськими справами, священик пішов спати.
Посеред ночі його розбудив стукіт у вікно. Отець Павел зірвався з ліжка і відкрив вікно. Надворі стояв якийсь дивний обідраний тип в чорній куртці форми СС і папасі на голові.
- Ну і що сталося? - запитав сонний священик.
- Мій друг помирає. Кличе священика. Я на мотоциклі, -витиснув із себе дивний дідок.
- Одну хвилинку!
Священик швидко одягнув сутану і захопив із собою невеличку валізку, де він звичайно тримав всі необхідні предмети культу. Захлопнув двері, вибіг на вулицю через парафіяльний будинок. Дивний гість вже сидів на такому ж старому, як і він, мотоциклі.
- Воєнний? - здивувався отець Павел.
- Трофейний! - виправив його дідок. - Прошу сідати в коляску.
Отець Павел тільки встиг сісти, як мотоцикл заревів всією силою двигуна.
- Там всередині є каска, - сказав водій.
- А для Вас?
- А мені не треба!
Отець намацав внизу коляски щось кругле і на свій подив виявив, що це шолом для пожежників. Але все ж таки для безпеки він його одягнув на голову. Мотоцикл розганявся.
- А Ви хто такий? - поцікавився священик.
- Якуб Вендрович мене звуть.
- Так це ж я від Вас знайшов записку?
- Потім! - і голос цього дивного друга заглушив рев мотоцикла.
Мотоцикл долав бездоріжжя, перескакував рови і підскакував на пагорбах. На мить, коли вони переїжджали трасу, світло фар автомобіля на зустрічній смузі освітлило лице Вен-дровича. На лиці Якуба можна було побачити риси божевілля і екстазу. Дідок додав газу, мотоцикл заревів і розігнався так, що отцю Павлу здалося, що вони взагалі не торкаються землі. Нарешті мотоцикл різко затормозив біля якоїсь розвалюхи на пагорбі. Якуб зіскочив на землю. В дверях стояло декілька осіб, які й заблокували прохід. Отець Павел перелякався. І було чого. Ті, в дверях, виглядали страшно, - одягнені в що попало, згорблені, з печаттю гріха на обличчі, якщо взагалі можна було назвати ці фізіономії обличчям. Отець Павел ніколи раніше не міг навіть подумати, що ця печать гріха може бути настільки видимою. Мабуть, це була характерна особливість населення цього регіону, - всі мали виразні мавп'ячі риси.
- Що тобі? - перепитався старший із них, спльовуючи Якубу прямо під ноги.
- Я ксьондза привіз до Михайла.
Мужик сплюнув ще раз, після чого схрестив кулак правої руки в лікті лівої, показавши всім відомий неприязний міжнародного значення жест.
- Але він того сам хоче, - сказав Якуб із натиском.
- Котіться звідси нахрвн - вівповів молодший із них.
Якуб витягнув із-за пояса сокиру, а потім із рукава ще й
ланцюг, яким прив'язують корів на пасовищі.
- Вам що жити набридло? - обізвався третій з них. Його обличчя було настільки схоже на морду мавпи, що священик навіть здивувався, коли почув людську мову.
- Я більше не буду повторювати! Це передсмертна воля Михайла, - відповів Якуб впевнено і рішуче.
І тут з-за його спини, мов із землі, виросло ще два амба-ли. Один із них був озброєний дошкою, відірваною з паркана. З дошки злісно стирчали цвяхи.
- Падай! - закричав Якуб до отця.
Марковському повторювати двічі не було потреби. Лежачи на землі, він почув дикий крик Вендровича і свист петлі від ланцюга. При поганому освітленні, від однієї лише лампочки над дверима будинку, ланцюг замиготів блискавкою. Отець Павел встав. Троє противників вже лежали на землі. Один із них прикрив руками лице і стогнав. Другий лежав десь в кущах зі своєю дошкою, вбитою йому між ноги. Третій якраз старався піднятися на четвереньки. Якуб із розгону копнув його чоботом під живіт і той впав на землю. Екзорцист-аматор дужче стис в руці сокиру і підійшов до дверей.