![Калькуляція зірок [ЛП] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/1/2/3/5/kalkulyaciya-zirok-lp-download.jpg)
Калькуляція зірок [ЛП]
- Автор: Коваль Мария Робинетт
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Жанр: Космическая фантастика
Электронная книга - «Калькуляція зірок [ЛП]». Краткое содержание книги:
Мій рот працював, стискаючись і розтискаючись, перш ніж він кивнув.
— Можливо, вам краще буде продовжити. Щоб переконатися, що мої колеги знаходяться на вірній основі.
Біля нього сенатор Варгін прикрив рот. Його очі були рішуче оточені морщинами посмішки. Він прочистив горло.
— Так, доктор Йорк. Почніть спочатку.
— Дуже добре. Для обчислення траєкторії підйому маємо таке рівняння для прискорення у напрямку руху польоту: V + V / dt = [(F1 + Ae, 1 * (Pe, 1 — Pa)… Під F1 вичайно, мається на увазі тяга першого бустера. Це складає, як ви побачите далі в рівнянні, 12,8 десятих від сили тяжіння… — Я поглянула на сидячих. Очі сенатора Мейсона почали округлюватися. — Я викладаю надто швидко?
— Ні… ні, зовсім ні. Продовжуйте.
І я продовжила. До мого закінчення вони або щось розуміли, або робили вигляд, що розуміли, що насправді було корисно для цілей Натаніеля. Я не кидала погляду на нього. Жодного разу.
Вишенька на торті? Сенатор Мейсон попросив мого автографа для внучки.
Було б добре, якби на цьому слухання закінчилися, але мої свідчення принаймні дозволили їм перейти до тих, кого було слід винуватити — до бюджету.
Через три тижні я стояла біля дверей директора Клемонса. Навіть у залі сморід його сигари оголошував, що він на місці. Зробивши глибокий вдих, я подивилася вгору. "Мілтаун" не був чудо-таблетками, інакше моє серце не билося би, але він допомагав. Я могла це зробити. У мене була зустріч. І це був лише один чоловік, а не комітет конгресу.
Видихнувши, я повернула за кут і посміхнулася до пані Каре. Секретарка підняла очі від машинки.
— О! Ви можете зайти прямо, доктор Йорк.
— Дякую. — Коли вона почала використовувати моє офіційне ім'я, і чому?
У кабінеті директор Клемонс схилився над розкритим звітом, одна з його сигар була затиснута між зубами. За ним хмурився Паркер.
— О, будь ласка… нехай буде.
Я зупинилася у дверях.
— Вибачте. Я зарано?
— Ні, ні… заходьте. — Клемонс махнув мені, запрошуючи всередину, і я зрозуміла, що у кімнаті є ще один чоловік. Високий і білявий, він виглядав дещо знайомим, але через шок я не змогла його пригадати. — Лейтенанта Паркера ви знаєте. Чи зустрічалися ви з Вернером фон Брауном?
О Боже — це був Вернер фон Браун, ракетний геній і нацистський вчений, який сидів у кріслі біля вікна. Натаніель працював з ним багато років тому, але я знала його лише по репутації.
Вони звели мене в кімнаті з буквальним нацистом. Це була ідея Паркера? Мабуть.
— Як поживаєте? — Врятована чи проклята соціальними тонкощами, я змогла зробити це завдяки його відповіді, яку ледве почула, і навіть потиснути йому руку. Так, я чула історії про те, що він насправді не нацист, і про те, як його змусили використовувати єврейських полонених чи ризикнути втратою власного життя. Але він зробив свій вибір. 1, 3, 6, 10, 15, 21, 28…
— Полковник Паркер припустив, що нам може знадобитися ваша допомога в розумінні вашого звіту. — Клемонс махнув рукою на крісло перед собою. — Сідайте.
Клемонс навіть знав, що я єврейка? Я сіла і розгладила спідницю, ніби могла витерти неприємний дотик фон Брауна до моїх рук. Якби я вийшла з кімнати, мої шанси переконати Клемонса закінчилися би.
— Я вважаю, що ви стурбовані безсторонністю Натаніеля?
— Саме так. — Він відкинувся на стільці. — Тепер поясніть це мені дуже повільно, наче я конгресмен.
Облизавши губи, я кивнула.
— Я сподіваюся, що ви почуєте мене, якщо я розпочну з уроку історії, якого немає у звіті. Це дасть певний контекст.
Клемонс махнув сигарою, дим тягнувся, як за літаком, що спускається.
— Вперед.
— Коли були виготовлені перші швейні машини, люди лякалися, бо вони були новинкою та рухалися з небувалою швидкістю. Існувало занепокоєння, що можна осліпнути від спостерігання за машинкою. Тож виробники робили їх красивими: додали позолоту та квіткові мотиви.
Паркер фиркнув.
— Отже, ви хочете відправити леді-космонавта як прикрасу?
— Як ми пояснили на слуханнях у Конгресі, наша мета — розселити людство на інші світи. Вам знадобляться жінки на тих світах, інакше вони ніколи не будуть самодостатніми колоніями. — я глянула на Паркера. — Я вірю, що мені не потрібно пояснювати вам біологію немовлят?