Третя світова: Битва за Україну
- Автор: Фельштинский Юрий Георгиевич, Станчев Михаил
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Наш Формат
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Третя світова: Битва за Україну». Краткое содержание книги:
Тим часом, поки Нуланд годувала «нужденних» хлібом та печивом, уряд Азарова погодився на переговори з опозицією про умови розблокування адміністративних будівель. Проте опозиція наполягала на відставці та звільненні учасників мітингів, заарештованих міліцією. Влада звинувачувала заарештованих у намірі захопити владу неконституційним шляхом. В ті ж дні активісти, очолювані депутатом парламенту від націоналістичної фракції «Свобода», знесли пам'ятник Леніну на Бессарабській площі Києва, встановлений там ще у 1946 році. Це послужило своєрідним сигналом до повалення в багатьох містах України монументів вождю світової революції, що в багатьох асоціювались з радянською владою та Росією.
Ввечері 7 грудня Янукович провів перший раунд переговорів з лідерами опозиції, які вимагали амністії для арештованих майданівців, відставки уряду та дострокових президентських виборів. Компромісу не досягли, але діалог влади з протестуючими розпочався. 19 грудня Верховна Рада постановила звільнити арештованих. Окрім того, з того часу виникла традиція регулярного проведення Народного віча, що збиралось на центральній площі — в серці Майдану. 22 грудня відбулося чергове Народне віче, що прийняло рішення про створення Народного об’єднання «Майдан», до керівництва якого ввійшли лідери революції та відомі політичні діячі, артисти та громадські активісти. На вічі були присутні й відомі російські опозиціонери Ілля Яшин та Костянтин Боровой. Боротьба тривала.
Розділ 10
«Бандерівці» як пропагандистський бренд
Спочатку бандерівцями називали членів Організації Українських Націоналістів (ОУН) під головуванням Степана Бандери; членів Української повстанської армії (УПА), а також всіх українських націоналістів, які вважали себе послідовниками ОУН. Головною метою бандерівців була боротьба за незалежність та територіальну цілісність України. Бандера та його прихильники у 1930-ті роки ХХ століття боролися з «ополяченням» українського народу, пізніше з радянською окупацією України (1939–1941), потім з німецькою окупацією — в роки Другої світової війни. Тому поняття «бандерівці» використовувалося для означення всього українського національного підпілля та ідеології українського націоналізму. Українські націоналісти використовували це слово зі знаком плюс, противники українського націоналізму — зі знаком мінус.
В СРСР поняття «бандерівець» перетворилося на кліше, а вішалось таке клеймо на будь-кого, хто проявляв найменші патріотичні почуття, незалежно від його персонального ставлення до особистості Бандери та його діяльності. З 2014 року — у перебігу російсько-українського протистояння — бренд «бандерівці» знову стали активно використовувати. Тепер він став використовуватись російською пропагандою та проросійськи налаштованими активістами в Криму та на сході України. «Підміна понять» стала одним з основних інструментів пропагандистської війни російського уряду проти проєвропейської України.
Останній зафіксований радянськими правоохоронними органами збройний опір радянській владі бандерівці вчинили 14 квітня 1960 року. Групу з трьох осіб очолювала Марія Пальчак. Двоє її товаришів під час затримання застрелились. Жінка була ув’язнена, відсиділа багато років в радянських таборах, а коли вийшла, то повернулася в Україну[50].
В роки незалежності України питання про статус бандерівців розколов громадськість. Одні вважали бандерівців ворогами, інші — борцями за національне визволення українського народу та створення незалежної держави. У 1995 році Львівська обласна рада прийняла рішення про визнання УПА воюючою стороною, а її ветеранів — борцями за свободу України. Створена у 1997 році при українському уряді комісія експертів мала дослідити діяльність бандерівців. Висновки комісії оголосили після приходу до влади Віктора Ющенка. Членів ОУН-УПА охарактеризували як борців за свободу своєї країни, а ветеранів даних організацій прирівняли у статусі до ветеранів Великої вітчизняної війни. Реакція суспільства на висновки комісії була неоднозначною, незадоволеними залишились ветерани Великої вітчизняної війни. На тлі цього незадоволення Ющенко зробив ще один контраверсійний крок: посмертно надав звання Героїв України лідерам бандерівського руху Степану Бандері та Роману Шухевичу.
Після незалежності України розпочалася героїзація бандерівців та Бандери. Чимало вулиць у містах Західної України були названі його іменем; Бандері спорудили пам’ятники. Виникли численні політичні партії прибічників ідеології Бандери. Наймасовішою стала партія «Український народний фронт». Згодом, їй на зміну пришла партія українських націоналістів «Свобода» під головуванням Олега Тягнибока. Вказана партія формально оголосила себе послідовницею ідеології ОУН.