Інґа

Посеред першого абзацу, затиснута між розповіддю про жахливу бійку між двома бродвейськими актрисами і пліткою про те, що джазових зірок Луїса Армстронґа і Джина Крупа бачили в центрі, була ця непримітна новина в торохкітливому стилі Уїнчелла: «Один із гідних синів екс-посла Кеннеді є об’єктом кохання красивої колумністки з Вашинґтона. І такого великого, що вона вже порадилася із адвокатом щодо розлучення зі своїм чоловіком-дослідником… Татусеві Кеннеді це не до вподоби»{547}.

Інґа була ошелешена. «Моє ім’я не згадувалося, — писала вона роки по тому, — або ж я так думала, хоча на той час я була єдиною білявою [sic] колумністкою у Вашинґтоні з чоловіком-дослідником, а якщо справа стосується пліток, то це місто перетворюється на маленьку щурячу нору»{548}.

Інґа зустрічалася із Уїнчеллом, коли якраз два місяці тому брала у нього інтерв’ю для «Можливо, ви бачили?», доки журналістові-дотепнику робили зачіску. На початку розмови він сказав: «Зроби мені послугу. Перекрути все, що я сказав чи скажу, бо ніщо не виглядає так по-дурному, як слова людини, в якої беруть інтерв’ю». Коли Уїнчелл зник у дверях, вона написала, що він «знову на полюванні — але за ким?»{549}. Тепер вона стала здобиччю.

У редакції Times-Herald була паніка. «Творився такий рейвах, — написав у щоденнику Джон Уайт.{550} — Щойно редакцію розбурхала величезна плітка про сина посла і вродливу біляву шпигунку»{551}. Незабаром в офісі газети з’явився Джек і почав таємно радитися з Сіссі Паттерсон та Френком Уолдропом про те, які в нього є варіанти виходу із ситуації. Їх було небагато.