Війна Путіна проти України. Революція, націоналізм і криміналітет
- Автор: Кузьо Тарас
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: ДУХ I ЛIТЕРА
- ISBN: 978-966-378-622-3
- Переводчик: Андрей Павлышин
- Жанр: История
Электронная книга - «Війна Путіна проти України. Революція, націоналізм і криміналітет». Краткое содержание книги:
Випадки антисемітської пропаганди траплялися в Україні в контексті виборів: вони були спрямовані проти Едуарда Гурвіца, мера Одеси у 1994–1998 та 2005–2010 роках, а також проти Юлії Тимошенко під час президентських перегонів 2010 року[541]. Раніше, під час парламентської передвиборчої кампанії 2002 року, преса Народно-демократичної партії (НДП), яку зазвичай відносили до поміркованих пропрезидентських центристських сил, надрукувала низку антисемітських статей і карикатур. Вінницька юдейська релігійна громада тоді зверталася зі скаргою на діяльність газети НДП «Народна хвиля» до місії ОБСЄ[542].
У 2011 році спеціальний уповноважений Держдепу США з питань спостереження та боротьби проти антисемітизму Ганна Розенталь відзначала, що юдофобія не є широко розповсюдженим явищем в Україні:
«Упродовж останніх п’яти років становище в Україні покращилося. Кількість антисемітських актів вандалізму в 2010 році скоротилася більш ніж наполовину Крім того, завдяки спільному тискові з боку українського уряду, неурядових організацій та єврейської громади на МАУП ми спостерігали різке скорочення публікацій антисемітських статей, і це доводить, що ми можемо досягти успіху, якщо працюватимемо разом»[543].
Кандидатів зі списку української націоналістичної партії було обрано до українського парламенту лише одного разу, 2012 року, коли «Свобода» отримала 10% голосів виборців, які таким чином протестували проти авторитаризму та радянофілії режиму Януковича. Як показує таблиця 2, електоральні результати націоналістичної правиці в Україні є досить низькими, значно нижчими, ніж в Австрії, Данії, Швейцарії, Польщі та Нідерландах. Виборці у більшості європейських держав демонструють набагато вищий рівень підтримки націонал-популістів, а в Австрії 2016 року вони мало не стали на чолі держави. У Росії націоналістичні політичні сили так само здобувають набагато більшу підтримку, ніж в Україні. Еміграція євреїв з РФ до Ізраїлю є вищою, ніж з України: протягом 2014–2015 років вона збільшилася на 40% (в Україні на 16%), а від 2013 року її зростання сягнуло 60% (в Україні за той самий час — менш ніж 24%)[544].
Таблиця 2.
Націонал-популістські та неонацистські політичні партії на парламентських виборах у Європі
Країна Рік виборів Голоси (%) Російська Федерація 2017 71[545] Угорщина 2018 64 Македонія 2014 43 Польща 2015 38 Франція 2017 34 Швейцарія 2015 29 Австрія 2017 26 Бельгія (Фландрія) 2014 24 Данія 20150 21 Німеччина 2017 20[546] Фінляндія 2015 18 Словаччина 2016 16 Нідерланди 2017 15 Ірландія 2016 14 Болгарія 2017 9 Греція 2015 7 Україна 2014 6[547]541
Taras Kuzio. ‘Gender Bias, Anti-Semitism Contributed to Yanukovych’s Victory’, Kyiv Post, 19 March 2010.
542
Публікації та лист зберігаються в архіві автора.
543
Hannah Rosenthal. ‘Anti-Semitism in the Former Soviet Union’, remarks at the Annual Board of Governors of the National Coalition Supporting Eurasian Jewry, 28 June 2011: The U.S. Department of State.
544
Irisova. ‘Manageable Anti-Semitism’.
545
«Єдина Росія» (55%), ЛДПР Владіміра Жиріновського, «Вітчизна» («Родина») та «Патріоти Росії». Цей показник збільшиться на 16%, якщо додати КПРФ, що дотримується підходів російських націоналістів, зокрема, коли йдеться про Україну.
546
Партія лівих (Die Linke) та «Альтернатива для Німеччини».
547
Сума голосів, відданих за «Свободу» та «Правий сектор».