Гаррі Поттер і смертельні реліквії
- Автор: Ролінґ Джоан К.
- Язык: украинский
- Переводчик: Виктор Морозов
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Гаррі Поттер і смертельні реліквії». Краткое содержание книги:
Гаррі опинився перед великим позолоченим дзеркалом з вигадливими завитками на рамі, що стояло на каміні. Уперше після площі Ґримо він крізь щілинки очей побачив себе в дзеркалі.
Обличчя в нього було величезне, блискуче й рожеве, усі риси спотворені Герміониними чарами. Чорне волосся сягало плечей, на щоках чорніла тінь заросту. Якби він не знав, що це справді він, то дуже б здивувався, хто ж це нап'яв його окуляри. Вирішив мовчати, бо голос його зрадив би, а ще уникав зорового контакту з Драко, поки той наближався.
— Ну, Драко? — запитав пожадливо Луціус Мелфой. — Це він? Гаррі Поттер?
— Я не… я точно не скажу, — вагався Драко. Він тримався віддалеки від Ґрейбека і, здається, боявся дивитись на Гаррі так само, як Гаррі на нього.
— Та придивися уважніше! Підійди ближче!
Гкррі ще не чув, щоб Луціус Мелфой так хвилювався.
— Драко, якщо саме ми передамо Поттера Темному Лор дові, то нам усе буде проба…
— Думаю, ви ще не забули, містере Мелфой, хто саме його вловив? —погрозливо гаркнув Ґрейбек.
— Авжеж ні, авжеж ні! —нетерпляче відмахнувся Луціус. Він сам підійшов до Гароі. і став так близько, то нят'т з—під набряклих повік Гаррі бачив кожнісіньку рисочку його зазвичай апатичного блідого обличчя. Лице Гаррі нагадувало якусь розбухлу маску, і він почувався так, наче визирав з клітки.
— Що ви з ним зробили? — запитав у Ґрейбека Луціус. — Чого він у такому стані?
— Та то не ми.
— Схоже на жалюче закляття, — визначив Луціус. Його сірі очі придивилися до чола Гаррі.
— Тут щось є, — прошепотів він, — може, й шрам, але дуже розтягнутий… Драко, підійди й придивися уважно! Що скажеш?
Гаррі побачив обличчя Драко поруч з батьковим. Вони були надзвичайно схожі, тільки, на відміну від схвильованого батька, Драко дивився на все неохоче, навіть з острахом.
— Не знаю, — відповів він і пішов до каміна, де стояла, спостерігаючи, його мати.
— Нам треба знати напевне, Луціусе, — сказала Нарциса чоловікові своїм холодним чистим голосом. — Пересвідчитися на сто відсотків, що це Поттер, перш ніж викликати Темного Лорда… Вони кажуть, що це його, — уважно придивилась вона до тернової чарівної палички, — але щось вона мені не схожа на ту, про яку розповідав Олівандер… Якщо ми помилимося, якщо даремно викличемо Темного Лорда… пам'ятаєш, що він зробив з Роулом і Дологовим?
— А як бути з бруднокровкою? —прогарчав Ґрейбек. Гаррі ледь не впав, коли хапуни знову змусили їх розвернутися, щоб світло падало на Герміону.
— Стривайте, — різко озвалася Нарциса. — Так… так, вона була з Поттером у мадам Малкін! Я бачила її фото у "Віщуні"! Подивися, Драко, чи це не Ґрейнджер?
— Я… може… так.
— А це той малий Візлі! — вигукнув Луціус, обходячи зв'язаних бранців, щоб стати перед Роном. — Це вони, Поттерові друзі… Драко, глянь на нього, чи це не син Артура Візлі. Як там його звуть?…
— Ага, —знову буркнув Драко, стоячи спиною до полонених. — Можливо.
За спиною в Гаррі відчинилися двері. Заговорила жінка, і від звуку її голосу Гаррі стало ще страшніше.
— Що таке? Що сталося, Циссі?
Белатриса Лестранж поволі обійшла полонених і зупинилася справа від Гаррі, дивлячись на Герміону з—під важких повік.
— І справді, — неголосно промовила вона, — це та дівчина— бруднокровка? Це Ґрейнджер?
— Так—так, це Ґрейнджер! —вигукнув Луціус. —А біля неї, ми думаємо, Поттер! Поттер зі своїми друзями, яких ми нарешті впіймали!
— Поттер? — охнула Белатриса й відступила на крок, щоб краще його роздивитися. —Ти певний? Тоді негайно треба повідомити Темного Лорда!
Вона засукала лівий рукав. Гаррі побачив у неї на руці Чорну мітку й зрозумів, що зараз вона її торкнеться, викликаючи свого любого хазяїна…
— Я вже сам збирався його викликати! — вигукнув Луціус і схопив Белатрису за руку, не даючи їй торкнутися мітки. — Я сам його викличу, Бело. Поттера привели в мій дім, тому саме я вповноважений…
— Ти вповноважений! —глузливо перекривила Белатриса, вириваючи руку з його лещат. — Ти втратив усі повноваження, Луціусе, коли загубив свою чарівну паличку! Та як ти смієш! Забери свої лапи!
— Ти до цього не причетна, це ж не ти впіймала хлопця…
— Я прошу вибачити, містере Мелфой, — втрутився Ґрейбек, — але це ми впіймали Поттера і ми претендуємо на гроші…
— Гроші! — засміялася Белатриса, що виривалася від сестриного чоловіка, а вільною рукою намацувала в кишені чарівну паличку. — Забирай свої гроші, смердючий стерв'ятник, навіщо мені ті гроші? Мені б тільки удостоїтися його…
Вона раптом перестала пручатися, її темні очі втупилися в щось таке, чого не бачив Гаррі. Радіючи її капітуляції, Луціус відштовхнув її руку й закотив рукав собі…
— СТІЙ! — верескнула Белатриса. — Не торкайся, нам усім кінець, якщо Темний Лорд повернеться зараз!
Луціус заціпенів, тримаючи вказівний палець біля самісінької мітки. Белатриса вийшла з вузького поля зору Гаррі.
— Що це таке? — почув він її голос.
— Меч, — прокректав хтось із хапунів.
— Дай сюди.
— Він же не валі, місіс, це мій, це я його знайшов. Бахнуло. Спалахнуло червоне світло. Гаррі збагнув, що того
хапуна приголомшено. Його напарники обурено заревли, а Скабіор вихопив чарівну паличку.
— З чим ти граєшся, жінко?
— Закляктусі — верещала вона. — Закляктус!
Вони не могли з нею впоратися, хоч їх було четверо, а вона одна. Гаррі знав, що ця відьма наділена надзвичайною майстерністю, і не має жодної крихти сумління. Хапуни попадали, де стояли — всі, крім Ґрейбека, бо того нагнуло навколішки, з розпростертими руками. Краєм ока Гаррі бачив, як Белатриса з восковим обличчям нависла над вовкулакою, міцно стискаючи Ґрифіндорів меч.
— Де ти взяв цей меч? — прошепотіла вона Ґрейбекові, забираючи чарівну паличку з його безвольної руки.
— Та як ти смієш? — прохрипів він, змушений на неї витріщатися й не маючи змоги рухати нічим, крім рота. Вишкірив гострющі зуби. — Пусти мене, жінко!
— Де ти знайшов цей меч? — повторила вона, погрозливо махнувши ним перед самим його носом. — Снейп поклав його в мій сейф у "Ґрінґотсі"!
— Він був у їхньому наметі, — проскрипів Ґрейбек. — Кажу тобі, пусти!
Белатриса махнула чарівною паличкою, і вовкулака скочив на ноги, хоч і боявся до неї наближатися. Він прокрався за крісло і вчепился в його спинку брудними кривими кігтями.
— Драко, викинь це сміття з дому, — звеліла Белатриса, показуючи на непритомних хапунів. — Якщо не маєш сміливості їх порішити, то покинь їх на подвір'ї для мене.
— Не смій говорити з Драко, наче з… — розлючено вигукнула Нарциса, проте Белатриса заверещала:
— Тихо будь! Циссі, ситуація набагато серйозніша, ніж ти можеш собі уявити! Виникла дуже серйозна проблема!
Вона стояла, засапавшись, і розглядала руків'я меча. Тоді озирнулася на мовчазних бранців.
— Якщо це й справді Поттер, його не можна чіпати, — пробурмотіла вона не стільки іншим, скільки сама собі. — Темний Лорд бажає сам порішити Поттера… але якщо він довідається… я мушу… я мушу знати…
Вона знову повернулася до сестри.
— Полонених треба завести в підвал, поки я вирішу, що робити!
— Це мій дім, Вело, не наказуй у моєму…
— Виконуй! Ти й не підозрюєш, у якій ми небезпеці! — зарепетувала Белатриса. Видно було, що вона перелякана до божевілля. З її чарівної палички шугонула тонесенька цівка вогню, пропаливши дірку в килимі.
Нарциса мить вагалася, а тоді звернулася до вовкулаки.
— Заведи полонених у підвал, Ґрейбек.
— Стривай, — різко зупинила її Белатриса. — Усіх, крім… крім бруднокровки.
Ґрейбек аж закректав від насолоди.
— Ні! — крикнув Рон. — Візьміть краще мене, беріть мене! Белатриса вдарила його в обличчя, аж кімнатою покоти лася луна.
— Якщо вона помре під час допиту, ти будеш наступний, — сказала вона. — Зрадники роду, як на мене, нічим не кращі за бруднокровців. Відведи їх униз, Ґрейбек, і дивися, щоб усе було надійно, але більше нічого з ними не роби… поки що.
Вона шпурнула Ґрейбекові його чарівну паличку, а тоді вийняла з—під мантії короткого срібного ножа. Розрізала ним мотузки, відділила Герміону від решти бранців і поволокла за коси на середину кімнати. Ґрейбек тим часом, тримаючи перед собою чарівну паличку, з якої ніби струменіла невидима нездоланна сила, повів усіх інших до дверей, що вели в темний перехід.