Вулик
- Автор: Села Камило Хосе
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Країна Мрій
- ISBN: 978-617-538-063-5
- Переводчик: Сергей Юхимович Борщевский
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Вулик». Краткое содержание книги:
Та й ближчі звуки домашньої метушні утішливо відлунюють у голові Мартіна. Це вже встала донья Хесуса, невсипуща донья Хесуса, яка прокидається вдосвіта і надолужує вранішнє безсоння по обіді, в годину сієсти, розподіливши роботу між своїми помічницями — підстаркуватими заниділими потіпахами й велелюбними звабливими молодицями, упокореними матерями сімейств. Щоранку в доньї Хесуси пораються сім помічниць. Дві її служниці сплять до другої години дня, до самісінького обіду, на першому-ліпшому ліжку, що звільнилося раніше за інші, на повному таємниць ліжку, яке за залізними прутинами свого узголів’я, наче за могильною загорожею, ховає всю безодню людських страждань, зберігає у своєму волосяному матраці стогін молодика, котрий уперше, не тямлячи, що робить, зрадив свою юну чарівну дружину — зрадив із прищавою шльондрою, в якої порепана, наче в мулиці, шкіра, зрадив дружину, котра, як завжди, чекала його до глупої ночі, церуючи шкарпетки при тьмяному світлі загасаючої жаровні, погойдуючи ногою колиску з немовлям, читаючи довжелезний роман про кохання і водночас вибудовуючи подумки складну економічну стратегію, яка, якщо поталанить, дасть можливість заощадити трохи грошей на пару панчіх.
Донья Хесуса, саме втілення порядку, розподіляє роботу поміж помічницями. В доньї Хесуси постільну білизну перуть щодня; для кожного ліжка є два комплекти, і коли якийсь клієнт випадково, або й навмисне — трапляються і такі! — щось розірве, дірку акуратно залатають. Постільної білизни зараз немає; щоправда, простирадла та тканину на наволочки можна купити на товчку, але ціни там захмарні.
У доньї Хесуси від восьмої години ранку до першої години дня працюють п’ять праль і дві прасувальниці. Кожна заробляє три песети на день, але робота в них не надто важка. У прасувальниць руки ніжніші, вони намащують волосся брильянтином і не збираються здавати позицій. Обидві хворобливі й рано постаріли — ще в юному віці вони кинулись у вир життя, але так і не змогли настягати грошенят. Тепер от караються. Працюючи, вони співають, мов ті цикади, а коли допадуться до вина, то п’ють незгірш за кавалерійських сержантів.
Одну звати Маргаритою. Її батько, поки був живий, торгував валізами на станції метро «Делісіас». У п’ятнадцять років у неї вже був залицяльник на ім’я Хосе — більше про нього вона нічого не знає. Він був танцівником у якійсь забігайлівці в парку Бомбілья й одної неділі повів її до лісу поблизу Пардо, а після покинув. Маргарита пішла на панель і зрештою сплуталася зі злодієм, котрий промишляв у барах неподалік од станції метро «Антон Мартін». Ну, а потім усе пішло, як завжди, і навіть гірше.
Другу звати Доритою. Її звабив земляк-семінарист, що приїхав додому на канікули. Того семінариста, який уже помер, звали Кохонсіо Альбою. Це ім’я[49] було лихим жартом його батька, котрий відзначався винятковою брутальністю. Якось він побився з приятелями об заклад — той, хто програв би, мав заплатити за вечерю,— що назве сина Кохонсіо, та й так і вчинив. Того дня, коли його сина хрестили, дон Естаніслао Альба з друзяками пиячили на відчай душі. Горлали «Геть короля!» та «Хай живе Федеральна Республіка!». Бідолашна матір, донья Кончита Ібаньєс — свята була жінка — плакала, примовляючи:
— Ох, біда та й годі! Мій чоловік пиячить у такий щасливий день!
Минали роки, але щораз у день синових іменин донья Кончита примовляла, як тоді:
— Ох, біда та й годі! Мій чоловік пиячить у такий щасливий день!
Семінарист, який згодом зробився каноніком у Леонському соборі, повів дівчину — дорогою показуючи їй яскраві картинки, що відтворювали чуда святого Хосе Каласанського[50],— аж на берег річки Куруеньйо. І там, на луці, сталося те, що мало статися. Дорита й семінарист були родом з одного села Вальдетеха, що в провінції Леон. Дівчина передчувала, що це добром не скінчиться, але покірно йшла за ним, як дурненька.
У Дорити народився син, але семінарист, коли знову приїхав на канікули, не схотів її навіть бачити.
49
Ім’я Кохонсіо іспанською має непристойне значення.
50
Хосе Каласанський (1556-1648) — церковний діяч, засновник одного з релігійних орденів.