Сонце і місяць, сніг і лід

Дівчина ковтнула слину. Вони про це не домовлялися. Сорочка виглядала знищеною, і вона подумала, що, може, так принц намагається відкараскатися від будь-яких обов’язків перед нею?

Това злегка підштовхнула її ліктем. Дівчина спіткнулася, але рушила вперед. Принцеса Індейтл почала погрожувати, що зробить із принца пару чобіт, а з того, що залишиться з дівчини, — пояс. Королева й собі зиркнула на дівчину і загарчала, але дуже швидко її жахлива посмішка повернулася. Вона схвально кивнула головою, вочевидь думаючи, що дівчина вже не зможе нічогісінько вдіяти супроти шкоди, яку тролі завдали сорочці.

— Будь ласка, принесіть мені чисту воду і ще більше мила, — попросила дівчина кентавра.

Він поскакав геть і через деякий час повернувся, широко всміхаючись. Ванну переставили на менше крісло. Дівчина попросила Тову дати їй ножа. Тоді вона вийняла брудну сорочку зі ще бруднішої води й обережно переклала її у ванну з чистою водою. Знайшовши пляму від воску на плечі сорочки, дівчина зішрябала віск ножем, так, як її вчила Йорун. Потім віддала ніж, намилила сорочку і занурила її у воду. Вона терла сорочку об пральну дошку, прикладаючи саме стільки сили, скільки було потрібно, так, як її вчили старші, коли вона була малою. Добряче потерши, виполоскала сорочку у воді.

Навіть через брудну мильну воду можна було побачити, що сорочка стає світлішою. Принцеса Індейтл це також помітила.

— Він — мій! — тролівна-королівна голосно закричала і вказала на сорочку своїм ґулястим пальцем. Загримів грім, зблиснула блискавка — і чарівна сила, яку Індейтл спрямувала на сорочку, порушуючи цим власну обіцянку, повернулася проти неї і влучила їй в обличчя.

Тролівна-королівна гепнулася на підлогу мертвою.

— Ні! — заверещала королева і кинулася на дівчину. Та виставила перед собою білосніжну сорочку, немов то був щит. Королева роздерла сорочку навпіл і загорлала ще голосніше:

— Пече!

Вона опустилася на підлогу, обіймаючи покручене тіло доньки своїми спеченими руками, ридала і помалу втрачала рештки розуму.

— Моя доню! Моя прекрасна доню! — голосила королева тролів. Її обличчя було настільки блідим, що дівчина могла бачити капіляри, що пульсували на ньому. — Моя донечко, моя доню! — по щоках текли потоки зеленої слини.

Сповнена жаху та огиди, дівчина закрила вуха. Тролі завили і затупотіли ногами, кидаючись на п’єдестал. Хтось став позаду дівчини й обхопив її руками. То був Ашер. Тоді дівчина відчула, як Роло притискається до її ноги. З іншого боку її обійняла ще одна пара рук.

— Що нам робити? — прошепотіла Това.