Прозріння
- Автор: Сарамаго Жозе
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-7161-3
- Переводчик: Виктор Иосифович Шовкун
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Прозріння». Краткое содержание книги:
Жозе Сарамаґо (1922—2010) — видатний португальський письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури 1998 року.
Його твори — численні есеї, романи, п'єси, вірші — перекладено понад 20 мовами світу. У видавництві «Фоліо» вийшли друком книжки письменника «Євангелія від Ісуса Христа», «Каїн»,
«Сліпота».
Роман Ж. Сарамаґо «Прозріння» (2004) — це і політична сатира, і філософська притча, в якій письменник вибудовує, по суті, сучасну модель світу, викриваючи при цьому прогниле демократичне суспільство.
Події у «Прозрінні» відбуваються через чотири роки після описаних у романі «Сліпота». Нова епідемія вразила місто. Колір цього лиха, як і тоді, білий: білі, тобто незаповнені, бюлетені на виборах — це для влади безперечні ознаки заколоту. Уряд демонстративно покидає столицю, прихопивши поліцію та комунальні служби.
Проте ті самі люди, які чотири роки тому, осліпнувши, уподібнилися до тварин, цього разу підтримують своє місто у повному порядку: як і раніше працюють магазини та інші установи, на вулицях немає сміття, не зростає злочинність. Але це тільки сильніше переконує уряд у наявності заколоту. Аби виявити заколотників, до міста направили трьох агентів — комісара та двох його помічників. У них є зачіпка — жінка, яка, коли сталася епідемія сліпоти, єдина не осліпла. Познайомившись із нею ближче, комісар зрозумів, що вона ні в чому не винна, проте його висновок аж ніяк не влаштовує можновладців, які знають, що робити з незручними людьми.
Кілька пострілів — і проблему вирішено...
Його твори — численні есеї, романи, п'єси, вірші — перекладено понад 20 мовами світу. У видавництві «Фоліо» вийшли друком книжки письменника «Євангелія від Ісуса Христа», «Каїн»,
«Сліпота».
Роман Ж. Сарамаґо «Прозріння» (2004) — це і політична сатира, і філософська притча, в якій письменник вибудовує, по суті, сучасну модель світу, викриваючи при цьому прогниле демократичне суспільство.
Події у «Прозрінні» відбуваються через чотири роки після описаних у романі «Сліпота». Нова епідемія вразила місто. Колір цього лиха, як і тоді, білий: білі, тобто незаповнені, бюлетені на виборах — це для влади безперечні ознаки заколоту. Уряд демонстративно покидає столицю, прихопивши поліцію та комунальні служби.
Проте ті самі люди, які чотири роки тому, осліпнувши, уподібнилися до тварин, цього разу підтримують своє місто у повному порядку: як і раніше працюють магазини та інші установи, на вулицях немає сміття, не зростає злочинність. Але це тільки сильніше переконує уряд у наявності заколоту. Аби виявити заколотників, до міста направили трьох агентів — комісара та двох його помічників. У них є зачіпка — жінка, яка, коли сталася епідемія сліпоти, єдина не осліпла. Познайомившись із нею ближче, комісар зрозумів, що вона ні в чому не винна, проте його висновок аж ніяк не влаштовує можновладців, які знають, що робити з незручними людьми.
Кілька пострілів — і проблему вирішено...
Перейти на страницу:
аним, на обличчі в нього був вираз людини, що побачила гостей, яких вона давно чекала, якщо якийсь подив на ньому й відбився, то це був подив, що їх надто багато. Інспектор запитав, як його звуть, він відповів і додав, Заходьте, я прошу пробачення за безлад у домі, я не думав, що ви прийдете так швидко, власне, я був переконаний, що мене викличуть до поліції, але ви самі прийшли, певно, з причини мого листа, Так, з причини вашого листа, підтвердив інспектор, Проходьте, проходьте. Агент увійшов першим, у деяких випадках ієрархія змінює напрямок, після нього увійшов інспектор, а останнім комісар, у хвості процесії. Хазяїн помешкання прочовгав коридором попереду всіх, Ходіть за мною, ось сюди, він відчинив двері до маленької вітальні й сказав, Будь ласка, сідайте, якщо ви мені дозволите, я взую черевики, адже в такому вигляді гостей не приймають, Власне, нас навряд чи можна називати гостями, поправив його інспектор, Звичайно, це тільки так говориться, Ідіть узуйтеся й не затримуйтеся, ми поспішаємо, Ні, ні, ми зовсім не поспішаємо, поправив свого підлеглого комісар, який досі не сказав жодного слова. Хазяїн помешкання подивився на нього з легким страхом, ніби комісар заговорив тоном, якого він не чекав, і не вигадав нічого кращого, як сказати, Запевняю вас, що ви можете розраховувати на мою цілковиту співпрацю, пане, Комісар, пане комісар, підказав йому агент, Пане комісар, повторив автор листа, а ви пане, Я всього лише агент, не турбуйтеся. Автор листа обернувся до третього члена групи, замінивши запитання піднятими бровами, але відповідь надійшла йому від комісара, Цей пан є інспектором і моїм безпосереднім підлеглим, і він додав, А зараз ходіть узуйте черевики, ми вас почекаємо. Автор листа вийшов, Іншої людини в помешканні не чути, схоже, він живе тут сам-один, прошепотів агент, Певно, його дружина пішла провести день на природі, усміхнувся інспектор. Комісар подав знак, щоб усі замовкли, Перші запитання поставлю йому я, повідомив він, знизивши голос. Чоловік увійшов і сказав, Дозвольте сісти, ніби перебував не у власному помешканні, а тоді додав, я в цілковитому вашому розпорядженні. Комісар кивнув головою і почав допит, Ваш лист, або точніше три листи, бо ви надіслали три, Я подумав, що так буде надійніше, якийсь міг загубитися, пояснив автор листа, Не уривайте мене, а відповідайте на запитання, коли я їх ставлю, Гаразд, пане комісар, Ваші листи були з великою цікавістю прочитані тими, кому ви їх надсилали, а надто всі звернули увагу на той факт, що якась не ідентифікована жінка чотири роки тому скоїла вбивство. У цій фразі не було запитання, було радше ствердження, тому автор листа промовчав. На його обличчі був вираз збентеження й розгубленості, він не розумів, чому комісар відразу не перейшов до суті справи, чому він став гаяти час на епізод, який був згаданий лише для того, щоб затьмарити портрет одного з персонажів. Комісар прикинувся, що не зрозумів, чому його співрозмовник такий спантеличений, Розкажіть нам усе, що вам відомо про цей злочин, зажадав він. Автор листа стримав бажання нагадати панові комісару, що найважливішим у листі було не це, що епізод з убивством порівняно із ситуацією в країні був подією незначною, але обачність вимагала від нього, щоб він танцював під ту музику, яку йому пропонували, далі вони, безперечно, поставлять інший диск, Я знаю, що вона вбила чоловіка, Ви це бачили, ви там були, запитав комісар, Ні, пане комісар, але вона сама в цьому призналася, Он як, Мені й іншим людям, Я думаю, вам відоме технічне значення слова «призналася», Більш або менш, пане комісар, Більш або менш для мене не досить, ви або це знаєте, або ні, У тому розумінні, в якому ви мене запитаєте, мабуть, не знаю, Признання означає декларування власних помилок або власної вини, воно також може означати визнання звинувачення з боку потерпілого перед владою або правосуддям, я сподіваюся, що ці означення підходять до вашої справи, У точному розумінні, ні, пане комісар, Гаразд, розповідайте далі, Моя дружина була там присутня, моя дружина була свідком смерті того чоловіка, Що означає там, Там, у давній психіатричній лікарні, в яку нас помістили для карантину, Гадаю, ваша дружина була також сліпа, Як я вже вам сказав, єдиною зрячою особою була вона, Хто вона, Жінка, яка вбила того чоловіка, А, Ми перебували в палаті, Злочин був скоєний там, Ні, пане комісар, в іншій палаті, Отже, жодна людина з тих, які мешкали у вашій палаті, не була присутня на місці злочину, Окрім жінок, Чому окрім жінок, Це важко пояснити, пане комісар, Не турбуйтеся, ми маємо час, Там було кілька сліпих, які захопили владу й запровадили терор, Терор, Атож, пане комісар, терор, Як це було, Вони захопили їжу, якщо ми хотіли їсти, то мусили їм платити, І вони вимагали жінок як плату, Атож, пане комісар, І тоді та жінка вбила одного з чоловіків, Саме так, пане комісар, Як вона його вбила, Ножицями, Хто був той чоловік, Він керував іншими сліпими, Це жінка хоробра, немає сумніву, Атож, пане комісар, А тепер поясніть нам, з якої причини ви її виказали, Я її не виказав, а лише згадав про її вчинок у зв’язку з іншим, Не розумію, Я хотів сказати у своєму листі, що той, хто вчинив одне, може вчинити й інше. Комісар не поцікавився, що то за інше, й обмежився тим, що подивився на того, хто на флоті називався б помічником капітана, пропонуючи йому продовжити допит. Інспектор затримався на кілька секунд, Покличте сюди вашу дружину, сказав він, ми хотіли б поговорити з нею, Моєї дружини тут немає, А коли вона повернеться, Вона не повернеться, ми розлучені, І давно розлучені, Три роки, Ви не бачите якоїсь незручності в тому, щоб розповісти нам про причину вашого розлучення, Причини особистого характеру, Очевидно, що вони мають бути особистими, Вони інтимні, Як і в усіх випадках розлучення. Допитуваний подивився на непроникні обличчя людей, що сиділи перед ним, і зрозумів, що вони не залишать його в спокої, поки він не скаже їм те, що вони хочуть знати. Він закашлявся, щоб прочистити горло, схрестив і розсунув ноги, Я людина принципів, почав він, Ми в цьому не сумніваємося, бо мали честь ознайомитися зі змістом вашого листа, втрутився до розмови агент. Комісар та інспектор усміхнулися, удар був заслуженим.
Перейти на страницу: