![Гумор та сатира [збірка] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/6/7/5/1/gumor-ta-satira-zbirka-download.jpg)
Гумор та сатира [збірка]
- Автор: Таксюр Ян Ильич
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее юмористическое
Электронная книга - «Гумор та сатира [збірка]». Краткое содержание книги:
Я родился в Киеве. Отец рабочий, участник Великой Отечественной войны. Мать училась в Киевской консерватории, готовилась стать оперной певицей. Однако война и тяжёлая болезнь этому помешали.
После института служил в армии, потом преподавал историю, занимался самодеятельным театром. Сколько себя помню, всегда сочинял. Эта привычка сохранилась до сих пор. В 80-х и 90-х стал публиковать сатирические стихи, писать для эстрады, телевидения, анимации. Работал в газете.
Моё литературное имя Ян Таксюр. В Святом Крещении я — Иоанн. Крещение и приход к Православной вере считаю главным событием своей жизни. До того, как это произошло, долго блуждал среди духовных соблазнов своего поколения — от западных интеллектуальных игр до восточных «практик» и прочей ложной премудрости. Однако Бог очень милостив ко мне. Через падения и скорби я пришёл туда, где душа поняла: здесь мой дом.
У меня есть жена, дочь и сын. Вообще, я очень счастливый человек.
Ну, а хто? Не одесити ж!
Схід не виведе з пітьми.
Ні, панове, маєм вчити
Українців тільки ми!
Знають в світі це і вдома
(Інший, в справу цю не лізь)
Справжня тільки в нас свідомість,
Чистий в нас патріотизм.
А як, вибачте на слові,
Замутять новий Майдан,
В Київ їхать знов готові,
Знають там наш прейскурант.
Тут Степан до Левка-вуя
Кинувсь: — Хай все буде гут!
Та не вийшло поцілуя.
Неприємне вийшло тут.
4.
Раптом родичі та рідні,
Тітка Стефа, кум Роман,
Якось глянули огидно,
В них змінивсь психічний стан.
Замахали їхні руки,
Червоніло в них лице,
Закричали (не для друку,
Цитувать не може це).
Найпристойніше — «придурок»,
А в загальних рисах так:
— Забирайся звідси, шкура!
Із багном старий баняк!
Миєш панські унітази?
Мовчки мий, і щоб нам цить!
Бо дістала ця зараза,
Коли кожне падло вчить!
Не твоє свиняче діло,
Вчителів тут, як лайна!
Їдь! Щоб менше тут смерділо,
Хочеш, в Рим, а хочеш, на…
5.
Бідний, бідний друг наш Стьопа!
Із гірким «За що?», «Чому?»
Він поїхав до Європи.
Було боляче йому.
Але й там він щохвилини,
Серед всіх важливих справ,
Так за долю України
Вболівав! Переживав!
Візьме пива та попкорну,
І в кафе, десь у кутку
План загальної реформи
Розробля Яценюку.
Потім лист окремий — плани,
Вимага не гаять час…
Мої любі галичани!
Є «степани» серед вас.
Є такі, ну, що поробиш!
Ваша гордість отака,
Місіанство — це хвороба,
Неприємна і важка.
І хоч десь уже сміються,
Ви свою верзете муть.
Може, «ліки революцій»
Вас до тями приведуть?
Або уряд вправить мозок,
Вас позбавивши харчів?
А як ні, то є загроза –
Сам Господь, мов грім вночі,
Вдарить кожного у лоба,
Як в твердий, у мідний чан…
В серці біль моїм, жалоба
До окремих галичан.
Ну, отямтесь! Щоб з Європи
Нам не чути панських слів,
Що в нас край дурних холопів,
Гордовпертих, мов козлів.
У чеканні Того
(п’єса європейського абсурду)
Дійові особи
Петро — Перший типовий представник держави і народу, який символізує прагнення увійти в Європу.
Микола — Другий типовий представник держави і народу, який символізує прагнення увійти в Європу.
Троє у чалмах (розмовляють і хропуть тільки хором).
Швейцар-адміністратор
Хазяйка «Європи»
Могеріка Федеріні (говорить тільки по телевізору).
Дія 1-а (і остання)
На сцені величезний шикарний палац. Десь над останніми поверхами, що торкаються неба, золотими літерами написано «Європа». На авансцені, на червоному килимі стоять декілька столиків з журналами, телевізор на тумбі, а поруч, схрестивши ноги, із заплющеними очима на підлозі сидять троє у чалмах. Коли двері палацу відчиняються, ллється яскраве світло та чарівний голос співає «О, майн лібер Августін!». Входять Петро і Микола. Вони дуже втомлені.
Петро (озирається). Здається, дійшли. Це тут.
Микола. Ти впевнений, що тут?
Петро. Так, мені пояснили, як побачите прекрасні ворота і напис золотими літерами «Європа», там і чекайте. Вас викличуть.
Микола. А хто пояснив? Йому можна довіряти?
Петро. О, це був пан Того!
Микола. А хто це?
Петро. Пан Того — це ого-го! Видатний європеєць. Він сказав, що наша справа майже вирішена. Чекайте, сказав, продивляйтесь журнали, а я під’їду, і ми все владнаємо.
Микола. А який вираз обличчя був у того пана Того?
Петро. Вкрай доброзичливий! Він навіть поклав руку мені на плече.
Микола. Ну, це ще нічого не значить. Мене європейці і на коліна саджали. А коли відбулась ваша розмова?
Петро. Та недавно. Років десять тому.
Раптом, чується сильне хропіння. Це хором хропуть троє у чалмах.
Микола. Може, тут черга, і ми не перші?
Петро. Про черги пан Того нічого не казав (звертається до трьох у чалмах) Соррі, міль пардон…
Хропіння припиняється. Троє у чалмах відкривають очі. Довга пауза
Микола. Ви теж у Європу?
Троє у чалмах (хором, з турецьким акцентом). Давно здэсь сидим! (Знов засинають).