Там, у темній річці
- Автор: Сеттерфилд Диана
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-8182-0
- Переводчик: Дар'я Москвітіна
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Там, у темній річці». Краткое содержание книги:
Через деякий час за нею почали приходити люди, які вважали її втраченою сестрою чи викраденою донькою. Ніхто з них насправді не знав, хто ця дитина. То для чого ж вона була їм так потрібна? Із кожним днем таємниця лише поглиблювалася. Німа дівчинка перевернула своєю з'явою життя місцевих мешканців. Звідки вона взялася? Кому належить? І чи знає вона сама, ким є насправді?..
Армстронг попрямував до головної вулиці, потай сподіваючись зустріти там Вена, як і минулого разу, коли хлопець буквально наскочив на нього. Але його не було ні на трав'янистому п'ятачку, де вони грали у крем'яшки, ні в батьковій крамниці, та й вулицями він не вештався. Коли Армстронг безрезультатно оглянув кожен провулок і кожну вітрину, то зупинив побігача з бакалійної крамниці, той був приблизно Бенового віку, і спитав у нього, де можна знайти потрібного йому хлопця.
— А він утік, — пояснив йому хлопчисько.
Ця новина добряче ошелешила Армстронга.
— Коли це сталося?
— Декілька тижнів тому. Батько виписав йому добрячого прочухана, він був аж синій. Після того і втік.
— Тобі відомо, куди він подався?
Хлопець похитав головою.
— Може, він говорив щось про те, куди хоче втекти?
— Казав щось про якусь ферму десь у Келмскоті. Похвалявся, що тамтешній багатій пообіцяв дати йому там роботу. Буцімто там хліба та меду скільки завгодно, і спати на м'якому матраці, а платня точнісінько по п'ятницях, — у голосі хлопця чулися заздрощі. — Та я все одно йому не повірив.
Армстронг дав йому монетку і пішов до м'ясної крамниці. Біля колоди стояв юнак із важким і багровим від крові ножем у руці. Він різав філе на відбивні. Почувши дзвінок, юнак підняв голову. Зовні він був дуже подібний до Бена, та через його похмуре обличчя схожість була неповною.
— Чого вам треба?
Армстронг звик до ворожого ставлення і здатен був точно визначити, як глибоко у кожній людині жила неприязнь. Найчастіше люди непривітні до таких незвичайних чужинців, як він сам. Інакшість може неприємно вразити. Тож люди, коли стикаються з нею, часто озброюються агресією. Йому зазвичай вдавалося їх роззброїти теплотою свого голосу. Хоч очі й підказували їм, що його варто побоюватися, вуха свідчили геть про інше. Але були й такі люди, що ніколи не знімали лат і щоразу виймали з піхов меч, бо весь світ — їхній ворог. Перед такою антипатією він був безпорадний, і саме її тут зустрів. Тож не став гаяти час на люб'язність, а просто спитав:
— Я шукаю вашого брата Бена. Де він?
— Чому це? Що він накоїв?
— Нічого. Хочу запропонувати йому роботу.
Із арки у задній частини магазину долинув голос старшого чоловіка:
— Від того хлопа жодного зиску, тільки й ладен, що прощати статки.
Ці слова прозвучали так, ніби вимовили їх набитим їжею ротом.
Армстронг нахилився і побачив арку й кімнату за нею. Там у бруднуватому кріслі засідав чоловік приблизно його віку. На столі поряд із ним лежала хлібина та чималий кусень шинки, від якого він відрізав декілька скибок. Щоки у м'ясника були рожеві та виблискували жиром не гірше за ту шинку. Поряд у попільничці лежала люлька. На колінах у нього стояла склянка з якимсь напоєм, а незакорковану пляшку підпирав його круглий живіт.
— Чи вам відомо, куди він міг попрямувати?
Чоловік похитав головою.
— І гадки не маю. Що мені до того ледацюги?
Він наколов на виделку новий шмат шинки і цілим відправив до рота.
Армстронг уже повернувся до виходу, аж тут у задню кімнату прочовгала невисока зморщена жінка з мітлою в руках. Він відійшов убік, щоб дати їй пройти до грубки, де вона одразу почала замітати золу. Голова її була опущена так низько, що йому ніяк не вдавалося розгледіти обличчя.
— Перепрошую, мадам…
Вона обернулася і виявилася значно молодшою, ніж він думав, судячи з повільності її рухів. Але очі були сповнені тривоги.
— Я шукаю Вена. Вашого сина.
Ці слова не викликали у неї жодної реакції.
— Ви знаєте щось про те, де він?
Вона ледь помітно похитала головою; здавалося, їй було важко знайти сили, щоб вимовити хоч слово. Армстронг зітхнув.
— Що ж… Дякую.
Надворі йому стало трохи краще.
Армстронг напоїв Фліт, а потім вони з кобилою попрямували до ріки. Тут вона була прямою та широкою, а вода — такою гладкою, що на позір здавалася твердою поверхнею — до тих пір, поки не спаде на думку щось у неї кинути, паличку чи огризок яблука, і тоді побачиш, яка потужна течія одразу понесе це сміття. Неподалік від моста валявся повалений стовбур дерева, на ньому він і розгорнув клунок із обідом. М'ясо було смачне, та й хліб непоганий, але спогади про жадібність м'ясника зіпсували йому апетит. Він покришив хліб і розкидав його навкруги для пташок, що вже прилетіли по частування, а сам непорушно сидів, дивлячись на воду. В оточенні вільшанок і дроздів Армстронг пригадував розчарування сьогоднішнього дня.