Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР
- Автор: Кипиани Вахтанг Теймуразович
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Віват
- ISBN: 978-966-942-927-8
- Жанр: История
Электронная книга - «Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР». Краткое содержание книги:
19. 36 аркушів копіювального паперу чорного кольору стандартного формату та чотири половинчастих аркуші розміром 14,5 × 20 см, що знаходяться в картонній обкладинці синьовато-зеленого кольору з відтиском «Альбом для черчения». На 26 аркушах, в тому числі і половинчастих, є відбитки машинописного тексту (окремих слів), що починається зі слів: «9. Хутірець. Слова О. Кольцова. Український текст В. Стуса…» і закінчується словами: «…Так любіть жайвір». На інших 14 аркушах є тільки сліди відбитків окремих цифр.
20. Загальний зошит «Арт. 1158 Ціна 44 коп.» в дерматиновій обкладинці синьовато-зеленого кольору на 94 аркушах білого паперу в клітинку з записами віршів, виконаних від руки, різнокольоровими барвниками. Текст починається зі слів: «О дождь нам днесь — не обіцяй на завтра» і закінчуються словами: «…В години творчості кінець: перерізане горло дарю».
Більшість віршів, поміщених у зошиті, песимістичного характеру.
Вірш «Де сон, де сни, де тисячі синів…» за своїм змістом ідейно-шкідливий. В ньому автор, зокрема, пише:
Той сон і син не гойдані ніким
Хіба що рабством
Де не живи, їх образу не лиш!
Бо не почуєшся як збрешешся ти раптом
І станеш підспівайлом стягачів
Що над тщемяльством тщенародів в світі
Деруть удень, здирають уночі
І дух і шкіру й сльози не промиті.
21. Відкритий поштовий художній конверт без штемпелів, на якому синім барвником написана адреса отримувача: «Львів-41, Спокійна, 13. Антонів Олені» та адреса відправника: «252179 Київ-179, Чорнобильська, 13-а, 94 Стус В. С.»
В конверті знаходиться рукописний лист, виконаний зеленим барвником на одному аркуші білого нелінованого паперу стандартного формату. Текст листа починається зі слів: «25.1.80 р. Дорогі Олено, Зенку, Тарасе! Дякую за привітання…» і закінчується словами «…Щиро ваш Василь. Уклін друзям!».
В листі автор, Василь Стус, тенденційно описує судовий процес над Миколою Горбалем, згадує «проводи» Павла Стокотельного, в чорних фарбах змальовує своє життя в Києві після повернення з заслання.
В цілому лист за своїм змістом ідейно-шкідливий.
22. Загальний зошит «Арт. 1110 Ціна 14 коп. III кв. 1964 р.» у картонній обкладинці голубого кольору з 40 аркушами білого паперу в клітинку. Записи в зошиті виконані зеленим і червоним барвниками та простим олівцем, починаються зі слів: «Левек: «Без великих доктрин не может быть…» і закінчуються словами: «…Де свободи чортма — там музи — бранки».
В зошиті поміщено всього шість рукописних віршів під назвами: «Ти знаєш, Земле, де лимон цвіте…», «Тихо тиша, стежка волохата…», «Не бог — а борг. Не голубінь — біла…»; «Брехня брехні і правда вся — брехня…»; «Село, колгоспна вітчина…» і «Безпашпортний і закріпачений…».
Вірші «Ти знаєш, Земле…», «Тихо тиша…», «Не бог — а борг…» ліричного змісту.
У віршах «Безпашпортний і закріпачений…» та «Село, колгоспна вітчина…» містяться наклепницькі вигадки, що порочать радянський державний і суспільний лад. Їх автор з ворожих нашому суспільству позицій зводить наклеп на радянську дійсність, політику КПРС щодо села, при цьому колгоспників називає «кріпаками», «рабами» «знедоленої України».
Так, у вірші «Безпашпортний і закріпачений…» наклепницьки твердиться:
Безпашпортний і закріпачений
Сліпий колгоспний мій народ!
Катований, але не страчений,
Рабований, але не втрачений,
Тебе знайшов я на добро…
І де ти стільки лих не мався,
Як ліз покірно під обух…
На зворотній стороні аркуша у продовжені названого вірша в тексті, що починається словами: «Село, колгоспна вітчина…» автор, зводячи злісні наклепи на радянський державний і суспільний лад, пише:
Село, колгоспна вітчина
Знедоленої України,
ще спить. Воно не йде до нас,
а тільки шле за сином сина
від золотих пшеничних піль
від труднощів і від кріпацтва…
…кріпак —
безпашпортний вже тридцять років
Солона слава як ропа
Карбує переможні кроки
З соціалізму в комунізм
(з старого рабства до нового)
нові раби — в країні скрізь
зате ж нові, і слава Богу.
Вказані віршовані тексти, що починаються зі слів: «Безпашпортний і закріпачений…» та «Село, колгоспна вітчина…» є варіантами одного вірша.
23. 78 аркушів жовтого нелінованого паперу з загального зошита розміром 21,5 × 29,4 см, скріплених трьома металевими скріпками. Більшість аркушів чисті, тільки на окремих містяться рукописні тексти, виконані різнокольоровими барвниками. Записи починаються зі слів: «Пісні одного острова…» і закінчуються словами: «La S.C.». На деяких аркушах видно сліди відриву.