Жриці, амазонки та чарівниці [UK]

Ковалі вдень і вночі перековували нагромаджений у скарбницях спиж на мечі, наконечники списів та стріли. Пілоські кораблі — колись Нестор виставив сорок суден для троянського походу, тепер було їх лише тридцять п’ять, — стали на якір по кілька в кожному порту, від Метапу на півночі по мис Акрітас на півдні і вздовж східного узбережжя аж по гирло ріки Недон у Мессенській затоці.

Ковалі зі святилища Великої Богині — Потнії — були переселені з Пакіянесу до південної Мессенії, до майстерень, що мали забезпечувати флот.

Столярі та муляри зміцнювали фортифікації та копали криниці поміж мурами.

Жінок і дітей помістили в Пілосі та Левкроні — нездоланних твердинях. Всі порти і замки одержали відповідні запаси пшениці, білого ячменю, фіг і вина. Окрім того, кожен воїн дістав недоторканний запас, складений із лляного насіння, маку та меду — в разі ворожої облоги.

Жінки під наглядом жриць пересіювали зерно, випікали коржі, готували ліки та полотно для перев’язування ран. Кожен, хто діставав порцію харчів, був утягнутий в оборону.

Мелант зостався в Пілосі з молодшим сином Кодром. Старший, Алксотас, тримав ставку в порту Плеврон[145].

Вночі палали багаття і освітлювали дорогу герольдам, що розвозили накази та поверталися з рапортами. Повітря пахло ялівцем, смоленими канатами і вином, бо настала пора винобрання.

Змовкли співи та дзвінкі тони інструментів на танцювальних площах. Зупинилися ткальні, майстерні, де змішували пахучі олійки, виготовляли ювелірні вироби.

Вдень і вночі лунав стукіт сокир, кування спижевих топорів і тупіт марширування піхоти.

Часом западала мертва тиша — і тоді чути було цикад. Людям завмирали серця в очікуванні варварів.

[У вогні, який спопелив Пілос, випалилися глиняні таблички, на яких містився перелік укріплень, їх комендантів та чисельність гарнізонів:

Гарнізон у Клименосі біля Метапу,

Комендант Алектрон, син Етеокла,

сто десять чоловік.