Призначення покарання за сукупністю злочинів та вироків (судова практика)

Приклад третій: Вироком суду від 10.02.2006 р. Т. було засуджено за ч. 2 ст. 307 КК на 5 років 6 місяців позбавлення волі, за ч. 2 ст. 15 — ч. 2 ст. 307 КК на 5 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК визначено покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі. З матеріалів справи вбачається, що В. 20.07.2002 р. незаконно придбав з метою збуту особливо небезпечний наркотик, який зберігав при собі. Через 2 дні він намагався незаконно збути його громадянину В., але не довів свій злочинний намір до кінця з незалежних від його волі причин. Верховний Суд України, змінюючи вирок суду, відзначив, що згідно зі ст. 32 КК повторність злочинів відсутня при вчиненні продовжуваного злочину, який складається з двох або більше тотожних діянь, об’єднаних єдиним злочинним наміром. Як встановлено судом, Т. незаконно придбав, виготовив, зберігав, перевіз з метою збуту і намагався незаконно збути наркотичний засіб, — тобто вчинив закінчений злочин, який складається з двох або більше діянь, об’єднаних єдиним злочинним наміром, що містять усі ознаки складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, і додаткової кваліфікації за ч. 2 ст. 15 — ч. 2 ст. 307 КК не потребують [260].

Приклад четвертий: Вироком суду від 16.04.2007 р. М., раніше судимого 01.11.2005 р. за ч. 2 ст. 309 КК на 3 роки позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК, — було засуджено за ч. 2 ст. 15 — ч. 2 ст. 307 КК на 5 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 307 КК на 5 років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 307 КК на 8 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК визначено покарання у виді 8 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК визначено йому остаточне покарання у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі. З матеріалів справи вбачається, що М. вчинив ці злочини в період з серпня по жовтень 2006 р., зокрема 03.10.2006 р. у м. Сімферополі повторно намагався збути Г. амфетамін, однак був затриманий співробітниками міліції. Верховний Суд України, вирок суду оставив без змін і відзначив, що правильність кваліфікації злочинних дій М. саме за ч. 2 ст. 15 — ч. 2 ст. 307 КК, ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК, сумнівів не викликає[261].