Віннету І

Однією ногою в могилі

Кайова були переконані, що Ніж-Блискавка мене переможе. Несподіваний результат битви розчарував їх, але водночас і сповнив ненависті. Вони залюбки напали б на нас. Але не мали права, бо було домовлено, що друзі переможеного не мститимуться за нього переможцеві. І це вже неможливо було змінити. Але кайова шукали нову причину для свого ворожого ставлення до нас. Їм здавалося, що для цього у них достатньо часу, бо ми нікуди від них не втечемо. Тож вони наразі стримали свої почуття і взялися обрядити покійника. Вождь допомагав їм, і Сем Гоукенс ніяк не міг змусити його відірватися на розмову про інше. Сем повернувся вкрай розлючений і повідомив нам про невдачу.

— Цей чоловік справді не збирається дотримувати слова. Він хоче заморити полонених голодом. І це він називає «не вбивати»! Але ми, качка б мене копнула, ще покажемо йому, що до чого!

— Якщо він нам не покаже, — зауважив я. — Важко охороняти інших, коли сам потребуєш захисту.

— Мені здається, чи це справді так: ви, сер, боїтеся цього червоношкірого?

— Зовсім ні! Ви чудово знаєте, що я боюся його не більше, ніж ви, — відповів я.

— З однією різницею! А саме — там, де я був би обережним, ви кидаєтеся вперед, ніби бик на червоне. А там, де потрібна справжня сміливість, ви починаєте вагатися. Це типова поведінка ґрінгорна. Зрештою, що думаєте про теперішню ситуацію?

— Про що саме?

— Про поєдинок на ножах, який ви виграли.

— Я думав, ви будете мною задоволені.

— Я не про це. А про можливі докори.

— Докори? Хто дорікатиме мені? Невже ви?

— Боже мій, як вам важко все розтлумачувати! Скажіть прямо, сер: там, на батьківщині, вас колись звинувачували у вбивстві?

— Не думаю. У кожному разі мені нічого про це не відомо, — відповів я на це дивне питання.

— Тож ви нікого не вбивали?

— Ні.

— Тоді сьогодні ви вперше вправлялися у завдаванні смертельного удару. Як після цього почуваєтеся? Ось що я хотів дізнатися.

— Гм. Це не надто приємне відчуття, мушу визнати. Мабуть, мені буде непросто знову позбавити якусь людину життя. У мене всередині здіймається щось, схоже на муки сумління.

— І не думайте навіювати собі таких дурниць! Тут щодня може виникнути необхідність вбити людину, щоби вберегти власне життя. У такому разі немає іншого виходу… О, небо! Ось знову трапився такий випадок! — перебив він сам себе. — Здається, апачі вже повернулися! Зараз тут буде море крові. Готуйтеся до бою, мсьє!

Від місця, де тримали полонених, долетів голосний крик «Гііііііііііііііііііі» — бойовий клич мескалеро. Інчу Чуна і Віннету повернулися раніше, ніж цього сподівалися. Вони напали на табір кайова. Перелякані кайова заклякли на місці. А потім Танґуа вигукнув:

— На наших братів напали вороги! Біжімо їм на допомогу!

Він збирався рушити до табору, але дорогу йому заступив Сем Гоукенс.

— Нікуди не йдіть. Залишайтеся тут, бо ми також уже оточені! Невже ви вважаєте апачів цілком дурними? Вони не нападатимуть тільки на охоронців, не знаючи, де всі інші. Ще мить, і…