Біблія. Святе Письмо Старого та Нового Завіту

2. Взаємна любов 1-4; зразок Христа 5-11; завжди треба дбати про спасіння 12-18; Тимотей і Епафродит 19-30

1 Коли, отже, є в Христі якась утіха, коли є якась відрада в любові, коли є якась спільність духа та якесь серце і милосердя, 2 то завершіте мою радість: думайте те саме, майте любов ту саму, будьте однодушні, згідливі. 3 Не робіть нічого підо впливом суперечки, чи з марної слави, але вважаючи в покорі один одного за більшого від себе; 4 майте на увазі користь не власну, а радше інших. 5 Плекайте ті самі думки в собі, які були й у Христі Ісусі. 6 Він, існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність із Богом, 7 а применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини. Подобою явившися як людина, 8 він понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж - хресної. 9 Тому і Бог його вивищив і дав йому ім'я, що понад усяке ім'я, 10 щоб перед іменем Ісуса всяке коліно приклонилося на небі, на землі й під землею, 11 і щоб усякий язик визнав, що Ісус Христос є Господь на славу Бога Отця. 12 Отож, мої любі, як то ви завжди були слухняні, працюйте над спасінням вашим в острасі та трепеті, не тільки коли я присутній, але ще більше тепер, коли мене нема між вами, 13 бо то Бог викликає у вас і хотіння і діяння за своїм уподобанням. 14 Усе робіть без нарікання і мудрування, 15 щоб ви були бездоганні й щирі, непорочні діти Божі серед лукавого й розбещеного роду, серед якого сяєте, немов світила у світі, 16 зберігаючи слово життя, на похвалу мені в день Христа, що я біг не дарма і трудився не марно. 17 Ба навіть коли мушу пролити мою кров на жертву й офіру за вашу віру, я радуюсь і веселюся разом з усіма вами. 18 Та й ви також радуйтеся і веселіться зо мною. 19 Надіюсь у Господі Ісусі послати до вас незабаром Тимотея, щоб і мені на серці стало легше, коли довідаюся про вас. 20 Нікого бо не маю рівного йому душею, що так щиро дбав би про вас, 21 бо всі шукають чогось власного, а не Христа Ісуса. 22 Ви знаєте його випробувану чесність: він, як син батькові, служив зо мною справі Євангелії. 23 Отож, надіюся його до вас послати, як лиш довідаюся, як воно зо мною. 24 А я маю в Господі впевнену надію, що скоро й сам прибуду. 25 Але вважав необхідним послати до вас Епафродита, мого брата і співробітника та співвояка, якого ви послали, і служителя в моїй потребі; 26 бо він за вами всіма побивався і непокоївся - тому, що ви почули про його недугу. 27 Він бо, справді, занедужав смертельно, але Бог змилувався над ним, та не лише над ним, а й надо мною, щоб я не мав смутку за смутком. 28. Тому я послав його вам, щоб ви, знову побачивши його, зраділи і щоб і я мав менше смутку. 29. Прийміть же його в Господі з усякою радістю і майте таких у пошані, 30 бо за Христове діло він наблизився до смерти, наражаючи життя на небезпеку, щоб доповнити ваш нестаток служіння для мене.