Версола. Книга 2. Мисливець 04M
- Автор: Залевский Сергей
- Серия: Версола #2
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Мультимедийне видавництвоСтрельбицкого
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Версола. Книга 2. Мисливець 04M». Краткое содержание книги:
На наступний ранок, приємно провівши ніч, наш герой вирішив зайнятися своїм мобільним домом і проглянути пропозиції по механізмах і устаткуванню, доступним для замовлення з орбіти. Спочатку «Хозус» вимагалося привести в ідеальний вид і дещо в ньому змінити, тому ненадовго завис в місцевій мережі, вивчаючи специфіку ринку товарів і послуг світу Гронц — тут все виявилося одночасно сумно і принадно. Сумно, тому що селище явно жило «на грані» — ментальні тварюки, що спускалися сюди з гір, понизили кількість охочих до мізерної цифри — ця галузь бізнесу тут була в стані стагнації. Але оскільки рятівником людства Віктор себе не почував ніколи, а переслідував свої суто меркантильні інтереси, то не сильно і звернув увагу на цей факт — для нього така ситуація швидше плюс, ніж мінус…. до речі, потрібно б пополювати на місцевих «предгірних баранів», які на його думку зовсім знахабніли від безкарності. А ось усе інше було дуже принадним для героя: світ Гронц пропонував своїм колоністам (і теоретично, гостям) дуже широкий вибір техніки — зі зброєю було сумно, власне, як і на Версолі-2 — але для поточних завдань мисливця цілком вистачало і того, що знаходилося в його збройовій шафі.
Вибравши собі для задумки з павуками парочку ремонтних роботів, зробив замовлення через мережу — тут діяло правило 50 % авансу за товар, тому сплатив замовлення і отримав підтвердження, в якому його повідомляли, що товар буде в селищі з найближчим човником упродовж місяця. Такий тривалий термін його трохи засмутив, але ж його ніхто нікуди не гнав — можна і тут місячинку перекантуватися, тим більше що виникло бажання познайомитися з місцевою ментальною фауною, охочою до людського м’яса. Потім відвідав магазин з продажу всякого і різного: тут купив вакуумний насос, упаковку шланга до нього — взяв найбільшу, що знайшов продавець, декілька пластикових місткостей для рідини, яку збирався добути у плювачів, і ще трохи різного корисного мотлоху для повного щастя. Все завантажив в транспорт і поїхав в майстерню: тут їх, як не дивно було дві — одна була суто морського напряму і обслуговувала баркаси і катери місцевих рибалок — знаходилася ця точка, природно в порту. Оскільки його «Хозус» був жодного разу не корабель, то відправився відразу на другий об'єкт — ця контора була універсальною, пропонуючи послуги, як рибалкам, так і власникам всюдиходів — але враховуючи явний перекіс в розвитку селища, мисливців до них заїжджало, швидше за все, мало.
Фручо Бейн був типовим гронцем: білий, середнього зросту, жилаві накачані руки і сірі холодні очі — чоловік прибув на Версолу всього рік тому вільним колоністом. За освітою був техніком по наземній і льотній техніці цивільного рівня — якщо в наземній тематиці він був асом і знав все про все, то в літаючих цяцьках знання обмежувалися деякими видами дрібних одно— І двомісних флайерів для цивільного населення і лінійкою безпілотних агрегатів. Удома його всіляко відмовляли від поїздки в новий світ — ходили чутки, що роботи там мало, Гронц отримав у використання невигідну ділянку території, і відповідно, перспектив було мало в сенсі нормальних заробітків. Але чоловік просто хотів змінити обстановку, в ньому жив дух авантюризму — подивлюся що там і як, говорять там дивовижний по красі океан і пляж, а якщо набридне, відлечу назад, тим більше що туди дорога безкоштовна — так думав тоді технік Фручо Бейн, коли летів на Версолу. Роботи дійсно виявилося мало, оскільки мисливців в поселенні було мало — цей неприємний момент він відчув вже в перший місяць свого нового статусу колоніста, але хлопець був оптимістом по життю, а місцевий океан, пляж і сонце привели його в невимовний захват.
Хоч усі жителі світу Гронц не могли загорати, тобто міняти колір шкіри при загарі, проте, уранці і у кінці робочого дня на пляжі селища завжди було відносно багатолюдно. На рідній планеті клімат був холодніший, а природа не така ласкава, як тут…. хоча яка тут ласка — тільки периметр закривав їх усіх від місцевих ментальних монстрів, що вважали людей смачною прямо ходячою їжею. Реальність швидко все розставила по своїх місцях: Бейн вивчив пакет баз по устаткуванню морських малотоннажних судів і велику частину часу займався їх ремонтами і обслуговуванням, благо фахівцем технічного напряму він був відмінним і осягнув таємниці суднобудування дуже швидко. Але по машинах він нудьгував, адже окрім ремонту він ще любив на них ганяти, а на місцевій великій повільній техніці багато не поганяєш — сумно. Сьогодні доки роботи не було — порт був порожній, з ранку усі баркаси і катери пішли на промисел, так що він, як і більшість технічного персоналу відверто нудьгував і думав: а не чи сходити йому на пляж і поринути в теплі хвилі океану, поки є час. Від важкого розумового процесу його відірвав звук, який він не міг сплутати ні з чим іншим: наближався всюдихід — технік підскочив і вибіг з майстерні назовні — побачене пролилося цілющим бальзамом на його душу. На стоянку їх майстерні заїжджав «Хозус-Б4» — будучи фахівцем високого рангу, людина безпомилково визначила марку машини по характерних деталях, самою відмітною з яких була установка на даху, не кажучи про поляризоване лобове скло.