Фундація та Земля

Тут його перебив високий голос:

— Блісс, я космік?

У вузькому дверному отворі між двома кімнатами стояла Феллом: волосся було скуйовджене, а нічна сорочка, призначена для пишнішої фігури Блісс, зіслизнула з одного плеча, відкривши нерозвинену грудь.

— Ми переживали через зайві вуха зовні й забули про ті, що всередині, — сказала Блісс. — Феллом, чому ти так вирішила? — Вона підвелася й підійшла до малої.

— У мене немає того, що є у них, — вказала на двох чоловіків Феллом, — і того, що є в тебе, Блісс. Я інакша. Це тому, що я космік?

— Ти космік, Феллом, — заспокійливо мовила Блісс, — але маленькі відмінності неважливі. Повертайся до ліжка.

Феллом підкорилася, як і завжди, коли їй веліла Блісс. Обернулася і спитала:

— Я демон? Що таке демон?

— Заждіть мене хвилинку, — кинула через плече Блісс. — Зараз повернуся.

Вона повернулася за п’ять хвилин, хитаючи головою.

— Тепер вона спатиме, доки я її не розбуджу. Мабуть, треба було зробити це раніше, однак будь-яка модифікація розуму мусить бути необхідною. — Тоді додала, захищаючись: — Я не можу допустити, щоб вона розмірковувала про різницю між будовою наших та її геніталій.

— Колись їй доведеться дізнатися, що вона гермафродит, — зауважив Пелорат.

— Колись, але не зараз. Розповідай далі, Пеле.

— Так, — погодився Тревіз, — перш ніж нас перерве щось іще.

— Що ж, — сказав Пелорат, — Земля стала радіоактивною, чи то принаймні її оболонка. Тоді Земля мала колосальне населення, зосереджене у величезних містах, переважно розташованих під землею…

— Оце точно неправда, — втрутився Тревіз. — Напевно, це місцевий патріотизм, який возвеличує золоту епоху планети, а подробиці є просто викривленими чутками про Трентор у його золоту епоху, коли той був імперською столицею Галактики — широкої системи світів.

Пелорат ненадовго замовк, тоді зазначив:

— Ґолане, слухайте, не треба вчити мене моєї справи. Ми, міфологи, дуже добре знаємо, що в міфах та легендах є запозичення, моральні настанови, природні цикли та сотні інших викривляльних впливів, і ми працюємо над тим, щоб відкинути їх і дістатися можливого зерна істини. Власне, ці самі методи треба застосовувати до найтверезіших історій, тому що ніхто не пише зрозумілу й очевидну правду, якщо взагалі можна казати, що така існує. Наразі я більш-менш переказую вам те, що мені розповів Монолі, хоча, гадаю, й додаю власні викривлення, як би не намагався цього уникнути.

— Добре, добре. Продовжуйте, Янове. Я не хотів вас образити.

— Я й не образився. Величезні міста, якщо вони існували, розпадалися й стискалися, поки радіоактивність зростала, аж доки рештки вцілілого населення не зосередились у більш-менш вільних від радіації районах. Чисельність населення стримували жорстким контролем народжуваності та евтаназією людей, старших за шістдесят років.

— Жахливо, — обурено мовила Блісс.

— Безумовно, але, за словами Монолі, саме так вони й чинили, і це може бути правдою, бо це точно не змальовує землян у доброму світлі, тож таку брехню навряд чи стали б вигадувати. Землян, яких зневажали та пригноблювали косміки, тепер зневажала та пригноблювала Імперія, хоча це може бути перебільшенням через жалість до себе — це дуже спокуслива емоція. Як і з…

— Так-так, Пелорате, іншим разом. Будь ласка, далі про Землю.

— Перепрошую. Імперія в доброзичливому пориванні погодилася імпортувати на заміну вільний від радіації ґрунт та вивезти заражений. Не варто й казати, що це було величезне завдання, від якого Імперія швидко втомилася, а надто тому, що цей період, якщо не помиляюся, збігся з падінням Кандара П’ятого, після якого Імперії було за що переживати, крім Землі. Радіоактивність зростала, кількість населення зменшувалася, і нарешті Імперія в іще одному доброзичливому пориванні запропонувала переселити залишки населення до нового власного світу — словом, до цього. Експедиція вже встигла попрацювати з океаном, тож на час розроблення плану переселення землян на Альфі вже була повноцінна киснева атмосфера та достатній запас їжі. І жоден світ Галактичної Імперії не зазіхав на цей через певну природну антипатію до планет, які обертаються навколо зірок подвійної системи. Гадаю, у таких системах настільки мало годящих планет, що навіть годящі відкидають, припускаючи, що з ними щось не так. Це звичне уявлення. Наприклад, відомий випадок із…

— Про відомий випадок пізніше, Янове, — зупинив його Тревіз. — Далі про переселення, будь ласка.

— Лишалося підготувати суходіл, — трохи прискорився з розповіддю Пелорат. — Знайшли наймілкішу частину океану, підняли з глибших частин осадову породу, додаючи до мілкого дна, і нарешті створили острів Нова Земля. Роздобули й додали на острів каміння та корали. Висадили суходольні рослини, щоб кореневі системи укріпили нову землю. Імперія знову взялася за величезне завдання. Можливо, спершу планували континенти, але поки створили цей один острів, доброзичливе поривання Імперії минуло. Те, що лишилося від населення Землі, привезли сюди. Флотилія Імперії забрала своїх людей та машини й ніколи не поверталася. Живучи на Новій Землі, земляни опинилися в повній ізоляції.