Дотик

Але найбільше страждав Александр, усунутий від щоденного життя своєї дружини спочатку зусиллями Рубі, а потім — спільними зусиллями новоствореного альянсу Рубі—Констанція. Однак їхня компанія допомагала підбадьорювати Елізабет; кожного разу, коли Александр проходив повз спальню дружини, звідти лунали вибухи веселого сміху. А йому таки доводилося квапливо проходити повз її спальню — «як побитий собака, що уникає свого хазяїна», — казав він сам собі. Єдиною його втіхою була робота; нарешті прибули гальма системи Вестингауза, тож йому було чим зайнятися, коли гальма встановлювали на вагони.

— Я дійшов висновку, — сказав він якось Чарльзу Дьюї, — що коли чоловік одружується, то мир у його душі та свобода ідуть коту під хвіст.

— Та отож, друже, — заспокійливо мовив Чарльз. — Це та ціна, яку нам доводиться платити за те, що в старості у нас буде компанія та нащадки, які продовжать нашу справу.

— Компанію на старості я тобі гарантую, але твої нащадки — суцільно дівчата.

— Узагалі-то я дійшов висновку, що дівчата — це не так уже й погано. Вони вийдуть заміж і — якщо мої дочки хоч чогось варті — вони, можливо, приведуть в родину більше здібних чоловіків, ніж це вдалося б зробити синам. Синам не заборониш здійснювати дослідження в таких сферах, як пияцтво, легкодоступні жінки та картярство; дівчата ж усім цим займатися не будуть і не терпітимуть цих пороків у своїх чоловіках. Наречений Софії має розумну голову та ділову хватку, а чоловік Марії керує бізнесом у Данлі краще, аніж це будь-коли вдавалося мені. Якщо Генріетті вдасться підчепити такого ж гарного хлопця, як пощастило двом іншим моїм донькам, я буду дуже щасливим чолов’ягою.

Александр насупився.

— Так, усі вони гарні й розумні, але дівчата, мій дорогий Чарльзе, не можуть зберегти родинне ім’я.

— А чому б ні? — здивувався Чарльз. — Якщо вже ім’я важить так багато, то що завадить якомусь зятю взяти наше прізвище? Не забувай, що частка чоловікової крові в його онуках точнісінько така ж, як і частка крові дружини, — рівно половина. Ти що, побоюєшся, що у Елізабет будуть доньки, а не сини?

— Досі цей шлюб був невдалим, — відверто відповів Александр. — Тому, якщо доля й далі демонструватиме свою неприхильність, ця можливість перетвориться на реальність.

— Ти — наче пророк Судного дня, невиправний песиміст.

— Ні, я просто шотландець.

Однак згодом, пораючись у локомотивному депо, Александр подумав і вирішив, що Чарльз має рацію. Якщо у Елізабет і справді будуть доньки, то їх треба виховати таким чином, щоб у них були неабиякі чоловіки, та ще й такі, котрі захотіли б змінити своє прізвище на Кінрос. Це означало, що дівчатам треба буде дати університетську освіту, але при цьому пильнувати, щоб світська освіта не перетворила їх на «емансипе» з чоловічими замашками.