Невермур. Випробування Морріґан Кроу

— Вітаю! — усміхнувся він. — Три пройдено, залишається одне. Ви маєте пишатися собою. Припускаю, ви вже знаєте свій дар?

Серце Морріґан підскочило. Її усмішка зникла, і вона саме збиралася визнати, що ні, взагалі-то не знає, аж тут…

— Морріґан, — багатозначно сказав Готорн. — Пудра для сверблячки.

— Вам варто йти, міс Кроу. Думаю, ваш друг дуже поспішає. Щасти вам на Випробувальному Показі. — Містер Джонс торкнувся свого капелюха. — Вам обом.

На превеликий подив Морріґан, Фен відмахнулася від їхніх поспішних пояснень і вибачень безтурботним ударом хвоста.

— Я знаю, знаю. Випробування Страхом. Юпітер казав.

— Ти знала? — спитав Готорн.

— Звичайно, знала. — Вона закотила очі. — А як ви гадаєте, чому я вдавала, що відволіклась, коли ви, маленькі негідники, тікали? А тепер поспішіть: якщо ми пропустимо останній поїзд, ви понесете мене додому.

Вони йшли за Фен задушливим нескінченним лабіринтом сходів і тунелів станції, коли Готорн нарешті повернувся до Морріґан.

— Хто цей дивак у сірому плащі?

— Містер Джонс, — сказала вона, знімаючи шарф і засовуючи його собі в кишеню. — Він не дивак, він милий.

— Він ставив мільярди запитань. Я думав, він ніколи не піде геть. Узагалі, звідки ти його знаєш?

— Він запропонував мені навчання в День пропозицій.

Брови Готорна підскочили.

— Ти отримала дві пропозиції? Я був щасливий отримати одну.

— Я отримала чотири, — сказала Морріґан червоніючи. І поспішила додати: — Але дві були фальшиві. Це був жарт чи щось таке.

Готорн замислився і мовчав усю дорогу до їхньої платформи. Вони втрьох бігли за останнім поїздом і заскочили всередину саме тоді, коли двері зачинялися.

— Ти вже знаєш його? — запитав він у Морріґан, коли вони всілися на два останніх місця. Фенестра сиділа поруч на задніх лапах, даруючи іншим пасажирам свій особливий погляд.

— Що? — Вона добре знала, що він має на увазі.

— Твій дар. Він має бути справді хорошим. Щоб отримати чотири пропозиції.

— Дві пропозиції, — виправила його вона, не зводячи погляду зі своїх черевиків. — І він не може бути настільки хорошим, якщо я навіть його не знаю.

Вони сиділи мовчки всі сім станцій, хоча Морріґан знала, що Готорн помирає від бажання поставити більше запитань. Коли вони вийшли в прохолодну ніч, він нарешті здався.

— Отже, — сказав він, легенько штовхаючи Морріґан ліктем, — з якої школи прийшов цей сірий дивак?

Морріґан спохмурніла.

— Він був не зі школи, а з компанії, що називається корпорація «Сквол». І не називай його так.

— Він хотів, щоб ти стала його ученицею, цей тип Джонс?

— Ні, — сказала Морріґан. — Це його бос подарував мені пропозицію. Езра Сквол.

— Езра Сквол, — повторив Готорн, примружуючись. — Десь я вже…

— Ви можете не відставати? — закричала Фен, що була далеко попереду. Вони наздогнали її. — Про що ви там позаду шепочетесь?

— Ні про що, — пирхнула Морріґан, а Готорн сказав: