Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Научная фантастика » Паразити свідомості
Паразити свідомості - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Паразити свідомості

Электронная книга - «Паразити свідомості». Краткое содержание книги:

Перу сучасного англійського письменника Коліна Вілсона належать романи, п'єси, філософські трактати. Паразити свідомості – гостросюжетний роман з елементами фантастики, пройнятий гуманістичною ідеєю утвердження необмежених можливостей людини, переконанням у величезному потенціалі людської волі та інтелекту.
Перу современного английского писателя Колина Вилсона принадлежат романы, пьесы, философские трактаты. Паразиты сознания – остросюжетный роман с элементами фантастики, пронизан идеей утверждения неограниченных возможностей человека, убеждением в громадном потенциале человеческой воли и интеллекта.
1 ... 77 78 79 80 81 82 83 84 85 ... 92
Перейти на страницу:

У Місяці було щось надзвичайно гнітюче й деспотичне. Шеллі довів, що володіє шостим відчуттям, сказавши: "Ти блідий від утоми й нудьги?" А Їтс виявив таку гостроту сприйняття, від якої стає моторошно, коли порівняв Місяць з телепнем, що вештається по небу. Але він не мав слушності. У нас виникло таке відчуття, неначе ми відвідали змучену тортурами душу в будинку для божевільних.

Через півгодини Місяць залишився далеко позаду нас, а передній ілюмінатор уже цілком закривала туманиста блакитна куля Землі. Цей момент завжди викликає хвилювання – коли Земля попереду, а Місяць позаду і обоє однакового розміру.

Але навіть у цей момент ми все ще мали справу з Місяцем. Нам хотілося встановити, наскільки на нього можна вплинути психокінетичною силою. Зрозуміло, що подіяти на Місяць ми могли з точки, розміщеної посередині між ним і Землею, оскільки нам треба було "впертися" в Землю. Ми не могли чинити силовий вплив на Місяць безпосередньо з нашого корабля. Місячна незрівнянно більша маса вернула б нам удар такої сили, який, поза всяким сумнівом, знищив би нас. Наш корабель був усього-на-всього третім кутом розтягнутого трикутника.

Це була нелегка вправа. Насамперед у ній треба було взяти участь усім нам – п'ятдесятьом свідомостям, зв'язаним паралельно. Це виявилося найскладнішою частиною проблеми. Більшість членів нашого екіпажу мали ще дуже слабко розвинені психокінетичні здібності, а застосовувати їх треба було в подвійній упряжі з гуртом інших людей. Флейшман, Райх і я мали діяти, як спрямовувачі тієї сили. Те, що ми робили, було надзвичайно небезпечно. Ніколи ще космічний корабель не здавався нам таким крихітним і недосконалим. Варто було одній людині припуститися помилки, і всі інші загинули б. Через те троє з нас зосередились на відверненні можливих помилок, тоді як Голкрофт і Ебнер нарощували вібраційну хвилю психокінетичної енергії. Далі треба було "промацати" наш шлях до Землі, сама ця операція вразила всіх неначе шоком – несподівано ми ніби опинилися у Вашингтоні. Земля випромінювала "життя" так само потужно, як і Місяць, але не зруйноване, ув'язнене життя, а страх і знервованість.

Правильність Райхової теорії щодо паразитів свідомості стала відразу очевидною. Люди на Землі нарощували панічні хвилі так само, як ми нарощували психічну енергію, паніка ще більше відвертала людей від їхнього справжнього єства, створювала ракову тінь, друге "я", яке відразу ж досягло дивної незалежної реальності – так ніби дивишся на своє відображення в дзеркалі і уявляєш, що воно живе.

Встановивши контакт із Землею, ми могли чинити вплив на Місяць з подвійною силою завдяки дії прямого пучка психокінетичної енергії з космічного корабля і пучка, відбитого від Землі.

Мета цього експерименту полягала в тому, щоб попередньо визначити наші можливості щодо Місяця; ми хотіли оцінити його, так само як гравець у крикет оцінює м'яч, поклавши його собі на руку. Я вже казав, що відчуття під час застосування психокінетичної енергії мало чим відрізняється від відчуття, яке виникає, коли ви справді торкаєтесь чого-небудь. Уся різниця в тому, що в першому випадку відстань до об'єкта, на який ви спрямовуєте свої зусилля, набагато більша. Отже, після того, як ми встановили пучок енергії, відбитий від Землі, можна було визначити опір Місяця. Для цього треба було спрямовувати на Місяць нашу енергію, поступово збільшуючи її, і виважити "реакцію" Місяця. Я в цьому безпосередньої участі не брав; ми з Райхом і Флейшманом мали "усталювати" потік енергії, щоб її вібрування не зруйнувало корабель. Ми відчували зростання сили енергії за збільшенням вібрації. Зрештою, я різко наказав припинити експеримент. Він ставав надто небезпечним.

Голкрофт, якого я запитав, що він може сказати про експеримент, відповів:

– Я не впевнений, але мені здається, що Місяць реагує на наші дії. Охопити його зусібіч досить легко. Але поки що важко сказати, яким має бути тиск, щоб подіяти на нього. Нам треба спробувати ще раз із Землі.

1 ... 77 78 79 80 81 82 83 84 85 ... 92
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)