Історія польсько-українських конфліктів т.2
- Автор: Сивицкий Николай
- Серия: Історія польсько-українських конфліктів #2
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: ім. Олени Телыги
- ISBN: 966-7601-56-0
- Переводчик: Петренко Є
- Жанр: История
Электронная книга - «Історія польсько-українських конфліктів т.2». Краткое содержание книги:
Хай живуть вільні національні держави українського і польського народів! На спільний фронт боротьби, всі поневолені народи! Поневолені народи, об'єднуйтесь у боротьбі проти імперіалізму! Смерть загарбникам!
Липень 1943 р.
ОРГАНІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ-НЕЗАЛЕЖНИКІВ
CA КС PZPR, zesp. 2201/10, sygn. 202/1-34.
[ПОЛЬСЬКА ВІДОЗВА ДО ПОЛЯКІВ НА ВОЛИНІ]
ПД.Р.
25 X.1943 V.
Прочитай, подумай і навчи інших!
ПОЛЯКИ!
В останні тижні у наших рядах посилилась тенденція до самовільного залишення місцевих територій і «порятунку» втечею за Буг або по сусідству від нього. Ці овечі перегони, зрозуміло, є дуже шкідливим явищем, яке влучає у наше загальнодержавне добро, як і в усвідомлений інтерес кожного з нас. Панічне переселення за Буг, легальним чи нелегальним шляхом, не можна нічим пояснити чи вибачити:
І. а) Польська Волинь без польського суспільства польською не буде, це не підлягає жодному сумніву. Хіба ми забули наші віковічні традиції і так негідно й нікчемно маємо вирішувати долю одного з найцінніших шматків нашої Вітчизни? б) Хто самовільно покидає місцеві території, той діє на шкоду польському народу і повинен розуміти це. в) Особистий інтерес кожного з нас говорить про те, щоб ми стояли незламно і безстрашно до переможного кінця.
Добровільна відмова від залишків власного майна є легковажним наражанням себе і родини на ризик щодо непевного майбутнього, поневірянь, холоду і голоду, а може, й ще страшніших наслідків. Хто хоче брати участь у цьому безцільному і ганебному для нас перед усім народом переселенні за Буг, нехай над цим задумається і зробить відповідні висновки.
Усі поляки звідси не виїдуть — це цілком ясно. Люди, перейняті справжнім патріотичним духом, вірні поклику шляхетного серця і здорового глузду, залишаться на своїх місцях, готові до найбільших жертв на честь Вітчизни і Її незалежного існування, бо для нас чужими є страх і ганьба дезертирства.
Те, що ми на місцевих територіях протягом цих чотирьох років війни пережили, було страшне, а жертви численними. Страшна доля завдала, однак, багато кривд і нещасть нашому Народові — і все ж таки Народ в цілому не зігнеться і не зламається від цих ударів.
З честю ми пережили ці призначені долею криваві жертви, тим більше мусимо тут стояти, довірившись Божому провидінню, з глибоким переконанням, що після днів кривди і нещастя настануть дні перемог і хвали.
С А КС PZPR, zesp. 2266/2, sygn. 202/II/3, s. 11.
[УПА ДО ПОЛЯКІВ НА ВОЛИНІ]
Політичне Керівництво нескореної Польщі
Поляки!
«Коли мовчить зброя, нехай мислить голова і працюють язики». На жаль, забагато гримить зброя, щоб осмислити усе розумом. Взаємне знищення продовжується з невблаганною затятістю. І це триває тоді, коли два імперіалісти, які борються між собою, наближаються до наших кордонів. За кілька тижнів станемо перед лінією фронту, побачимо відступ німецьких нездар і атаку більшовицьких сатрапів. Україна полита морем вогню і крові, а скоро і Польща стане територією німецько-більшовицької боротьби.
Поляки, як меншість на західних землях України, не враховують, очевидно, цієї можливості, бо думають втримати Волинь і Полісся у своїх руках. Німці, відступаючи, нищать усіх. Маємо докази цього під Костополем, під Колками і Пшебражем. Німецький нездара намагається залишити за собою згарища і руїни.
Поляки, поділені на кілька орієнтацій — Лондон, Берлін, власна країна і Москва, на жаль, не можуть позбутись своїх імперіалістичних домагань щодо західних земель України. Нам дуже добре відомі польські передачі з Москви, Лондона і «Світу». Нам також відомі останні розпорядження Уповноваженого Уряду на Край, спрямовані на створення на Волині польських підрозділів для утримання цих земель у своїх руках. Передачі радіо «Світ» дуже промовисто свідчать про польський імперіалізм. «Ще буде існувати польський Львів, український Київ і литовський Каунас» — дослівно з передачі «Світу» від 21.Х.1943 р.
Ви, поляки, дивуєтесь, чому боремося з вами. Маєте цьому докази: ви самі є вчителями жорстокості й безкомпромісності. Ми даємо те, що накипіло у наших серцях протягом 20 років. Хто хоч раз на хвилину був у Березі Картузькій чи у жахливих середньовічних катівнях Луцька, Дубна, Рівного чи львівських Бригідок, перед тим, як живий образ, вічно, до кінця життя будуть в очах стояти постаті паціновських, дуд, яблоховських чи інших жорстоких садистів, рафінованих катів, той до кінця життя носитиме ненависть у своєму серці. А нас пройшли тисячі через руки цих злочинців! Хто був свідком затятої шовіністичної роботи КОП під час навернення, чи повернення через моральний терор у «віру батьків», чи створення так званої загродової (сільської) шляхти, той також платитиме ненавистю. А полонізація, а перешкоди в отриманні знань, і багато, багато інших речей і справ…