Сильмариліон

Едайни та східняни недолюблювали одні одних і рідко зустрічалися, позаяк новоприбулі тривалий час мешкали у Східному Белеріанді, народ Гадора був замкнений у Гітлумі, а дім Беора майже повністю зник. Північна війна попервах не зачепила народу Галет, оскільки він жив на півдні у Бретілському Лісі, та на ту пору між ним і орками-завойовниками вже точилася битва, бо люди з того народу були сміливі й не хотіли просто так полишати улюблені ліси. І в переліку тогочасних поразок діяння галадінів згадано шанобливо: після взяття Мінас-Тіріту орки пройшли західним перевалом і, можливо, спустошили би землю аж ген до гирла Сіріону, проте Галмір, володар галадінів, котрий товаришував із ельфами-охоронцями доріатських кордонів, хутко послав вістку Тінґолові. Тоді Белеґ Міцнолукий, командир Тінґолових прикордонників, привів у Бретіл чимале військо синдарів, озброєних сокирами; і, вийшовши з лісових нетрищ, Галмір та Белеґ заскочили зненацька орківський легіон і винищили його. Відтак чорний північний потік зупинився в тім краї, і ще багато років орки не насмілювалися перетинати Тейґлін. Народ Галет мешкав у сторожкому мирі під прикриттям Бретілського Лісу, й завдяки такій заслоні Королівство Нарґотронд отримало перепочинок і змогу знову зібрати військову міць.

У той час Гурін і Гуор, сини Ґалдора з Дор-ломіну, мешкали з галадінами, бо були їм ріднею. У дні перед Даґор-Браґоллахом ті два доми едайнів зібралися на велике свято, бо Ґалдор і Ґлорезель, діти Гадора Златоглавого, одружилися з Гарет і Галдіром, дітьми Галміра, володаря галадінів. Тому сини Ґалдора, котрих усиновив їхній дядько Галдір, були у Бретілі, згідно з тогочасним звичаєм людей; і вони обидва рушили на битву з орками, навіть Гуор, якого не вдалося відрадити, хоча йому тільки-но виповнилося тринадцять літ. Але вони опинились у відрізаному від решти загоні, й орки переслідували їх аж до Броду Брітіах, де їх узяли б у полон чи повбивали б, якби не влада Улмо, все ще непорушна у водах Сіріону. Над рікою здійнялась імла і заховала хлопців од ворогів, і вони втекли через Брітіах до Дімбару, і блукали поміж пагорбів під прямовисними стінами Кріссаеґріму, аж доки збилися на манівці й не знали вже, ні куди йти, ні як повернутися. Там їх і помітив Торондор, і послав двох своїх орлів їм на поміч; і орли здійняли юнаків у небо і перенесли через Окружні Гори в таємничу долину Тумладен, до прихованого міста Ґондоліна, якого до тих пір не бачила жодна людина.