Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т.

Стаття 35. Порядок сплати податків та зборів

35.1. Сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

35.2. Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

35.3. Порядок сплати податків та зборів встановлюється цим Кодексом або законами з питань митної справи для кожного податку окремо.

Згідно зі ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави — Національного банку України[35]. Валютою України визнаються грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, а також в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках у банківських та інших фінансових установах на території України. Сплата податку являє собою сукупність дій платника податків по фактичному внесенню сум податку, що підлягають сплаті у відповідний бюджет. Існують три форми сплати податків.

1. Грошова форма сплати — у безготівковій формі й готівкою. У більшості випадків сплата податків провадиться в національній валюті України (гривнях) із застосуванням безготівкової форми розрахунків, шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунка платника на відповідний бюджетний рахунок. При сплаті митних платежів кошти можна перераховувати на депозит митного органу. Фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності при здійсненні господарських операцій за своїм розсудом можуть використати як безготівкову, так і наявну форму розрахунків. Згідно з Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті[36] безготівкові розрахунки являють собою перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки одержувачів коштів, а також перерахування банками з доручення підприємств і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в касу банку, на рахунки одержувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. При цьому для підприємства, що вносить гроші в банк, ця операція є операцією з готівкою, стосовно неї діє обмеження по сумі платежу, що не повинна перевищувати 10 000 грн.[37]. Готівкові розрахунки передбачають платежі наявними коштами підприємств, підприємців і фізичних осіб між собою за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги) і по операціях, безпосередньо не пов’язаних з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна[38]. Необхідно зазначити, що з 1 січня 2001 р. істотно обмежена можливість проведення розрахунків готівкою між підприємствами. Так, істотно скоротилося коло підприємств, які мають право продавати товари або послуги за наявні кошти без застосування реєстраторів розрахункових операцій. При здійсненні операції по розрахунках у готівковій і/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків та ін.) при продажу товарів (надання послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування й послуг фізичними особами — суб’єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) застосовуються реєстратори розрахункових операцій.