Сила волі

Двоє науковців, Ніколас Крістакіс із медичного факультету Гарварду та Джеймз Фаулер з Каліфорнійського університету в Сан-Дієго, були вражені тим, як органи охорони здоров’я та ЗМІ кваліфікують цю тенденцію — епідемія ожиріння. Їх зацікавило, чи може зайва вага поширюватися між людьми так само, як, наприклад, епідемія грипу[188]. Щоб це з’ясувати, вони отримали доступ до даних із Фремінгемського дослідження серця, в рамках якого впродовж тридцяти двох років спостерігали за понад 12 000 жителів Фремінгему, штат Массачусеттс. Воно розпочалося в 1948 році із 5 200 учасників. Нові покоління долучилися в 1971 та 2002 роках. Протягом десятиліть жителі містечка повідомляли дослідникам про інтимні подробиці свого життя, зокрема зміну ваги та соціальні зв’язки з рештою учасників дослідження.

Коли Крістакіс та Фаулер проаналізували вагу учасників у часовій динаміці, то побачили, що це справді схоже на епідемію. Ожиріння — заразне, воно поширюється серед родичів та друзів. Коли друг страждає від ожиріння, ризик і самому набрати зайву вагу зростає на 171 %. Шанси жінки погладшати зростали на 67 %, якщо ожиріння було в її сестри; а для чоловіка, брат якого потерпав від ожиріння, ризик зростав на 45 %.

Ожиріння — не єдина епідемія, що ширилася Фремінгемом. Коли хтось починав споживати більше спиртного, в усіх його приятелів зростали рахунки за випитий алкоголь і їх частіше розбирало похмілля. Однак дослідники з’ясували, що самоконтроль теж заразний. Коли хтось кидав курити, ймовірність того, що друзі та родичі цієї людини теж захочуть кинути, зростала. Крістакіс та Фаулер виявили, що подібні епідемічні тенденції властиві й іншим містам; крім того, вони стосуються не лише ожиріння, а й зловживання наркотиками, недосипання та депресії. Як би дивно це не звучало, ясно одне: переходити від однієї людини до іншої, наче бактерії, здатні як хороші, так і погані звички, й ніхто від цього не застрахований[189].